понедельник, 12 марта 2007 г.

Положення про районну конференцію Історія міст і сіл України

Положення
про районну науково - практичну конференцію
юних істориків – краєзнавців по Всеукраїнській
історико-географічній експедиції
“Історія міст і сіл”
Районна науково - практична конференція істориків – краєзнавців проводиться з метою удосконалення дослідницької та науково-пошукової роботи, виховання в учнівської молоді любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, бажання пізнавати і вивчати історико-культурні надбання нашого народу, природне довкілля. Ці знання допоможуть нашим сучасникам і наступним поколінням збагнути зміни, які відбуваються в країні, всебічно знати, хто ми є, чиї ми діти, яка наша минувшина, традиції, культура.
Історія населених пунктів – це історія нашої країни, історія українського народу. Ми маємо зберегти для прийдешніх поколінь пам’ять про них.
Мета і завдання конференції
залучення учнівської молоді до краєзнавчої та пошукової роботи, дослідження історії селищ і сіл нашого району;
набуття учнями поглиблених об’єктивних знань з історії рідного села, селища, про визначні місця, історичні події та видатних людей свого краю;
збір та систематизація краєзнавчих матеріалів до підготовки видання “Історія населених пунктів Воловецького району”;
розкриття туристичних та екскурсійних можливостей свого населеного пункту та нашого району;
привернення уваги державних установ, громадських організацій, широкого кола громадян до збереження та відродження історико-культурної спадщини українського народу;
Виявлення, пропаганда та поширення кращого досвіду науково – дослідницької ро­боти учнівської молоді через пресу, Інтернет.
Час і місце проведення
Районна наково-практична конференція проводиться 12 лютого 2007 року у приміщенні Центру позашкільної роботи та дитячої творчості смт. Воловець, Коротка,5. Заїзд та реєстрація учасників до 9.30 год.
Учасники конференції
У роботі конференції беруть участь учні загальноосвітніх шкіл, ЦПРДТ, технічного ліцею. До складу делегацій входять – ЗОШ І-ІІ ст. – 2 учні, ЗОШ І-ІІІ ст. – 4 учні, ЦПРДТ – 4 учні, технічного ліцею – 2 учні.
Зміст роботи конференції
На пленарному засіданні передбачаються виступи представників відділу освіти, відділу культури, туризму і рекреації, Центру позашкільної ро­боти та дитячої творчості, досвідчених педагогів – керівників експедиційних загонів, вчителів – географів, працівників районної бібліотеки для дорослих, народного історико-краєзнавчого музею.
Роботу по представленню і захисту науково-дослідницьких робіт буде організовано у 2 секціях :
“Нарис – опис” ( населеного пункту).
“Туристсько-краєзнавчий маршрут або екскурсія”.
Орієнтовними напрямами краєзнавчого пошуку можуть бути:
назва населеного пункту (сучасна) та її походження;
географічне місце знаходження;
виникнення населеного пункту, важливі суспільно-політичні віхи його історії в т.ч. дата і джерела першого письмового згадування;
формування культурного, просвітницького, освітнього та культово-релігійного середовища;
чинники матеріального виробництва: засоби і форми господарювання, наявність природно - рекреаційних ресурсів;
народні промисли як форма поєднання матеріальної культури, вжиткового мистецтва і виробництва;
визначні особистості, що народилися в цьому населеному пункті, їх внесок у розвиток населеного пункту, краю, України, світу;
значення і роль населеного пункту у формуванні етносоціальних процесів, адміністративної структури, особливостей економічного розвитку території, державотворчих процесів;
кількість дворів(для сіл та селищ), чисельність населення станом на ...
туристсько-рекреаційні можливості населеного пункту.
Учасники експедиції вивчають і описують історію села, селища відповідно до зазначених напрямів (усіх або частини).
Матеріали оформляються у вигляді нарису-опису з додатками.
У додатки можуть входити ілюстровані матеріали і фото(13х18 см.), копії архівних документів, плани і карти місцевості, схеми, малюнки, легенди тощо.
Окремо подаються розробки 1-5 денних туристсько-краєзнавчих маршрутів або екскурсій з додатками.
Підведення підсумків та нагородження
Підсумки будуть підводитись на основі висновків журі. Журі братиме до уваги об’єм та глибину експедиційних пошуків і наукових досліджень, якість та значимість ілюстративного матеріалу, а також враховуватиме охайність, грамотність, стиль робіт. Усі матеріали, які надійдуть до Центру позашкільної роботи та дитячої творчості залишаються у ЦПРДТ , що дасть можливість подальшого опрацювання їх з метою укладення видання “Історія населених пунктів Воловецького району”.
На підставі висновків журі кращі авторські колективи та автори нагороджуються дипломами, грамотами відділу освіти РДА та їх роботи будуть відправлені для участі у обласній науково-практичній конференції в м.Ужгород 17 лютого 2007 року.
Вимоги
до оформлення конкурсних матеріалів
Усі матеріали подаються українською мовою.
Матеріали подаються в друкованому вигляді та на електронних носіях (шрифт Times New Roman 14 pt, інтервал – 1,5)
На титульному листі вказати:
Зверху – область, район, школа
Нижче - назва експедиції та напрямок , за яким учні працювали (“Нарис – опис села”, “Туристсько-краєзнавчий маршрут або екскурсія”;
Посередині – назва роботи;
Внизу – рік.
Учасники експедиції готують такі матеріали:
1.Анкета (дані про авторську групу або автора: місто(село), район, область, навчальний заклад, клас(група), назва гуртка, прізвище, ім’я, по батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон(при наявності), іншу додаткову інформацію про авторів.
ІІ. Матеріали на конкурс:
“Нарис – опис міста(села) ”, що включає розділи:
1)Анкета:
повна назва;
місце знаходження, адміністративне підпорядкування;
існуючий, вимираючий, зниклий.
2)Вступ(історія виникнення, заснування).
3)Сучасний стан.
4)Значні для міста (села) історичні події.
5)Видатні постаті міста(села).
6).Список використаної літератури та архівних документів.
Об’єм нарису-опису від 5 до 15 друкованих сторінок з додатками до 10 аркушів ілюстративних матеріалів (фотографії 13х18 см, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо).
ІІ. Розроблений 1-5 денний туристсько-краєзнавчий маршрут або екскурсія складаються за схемою відповідно до методик написання подібних матеріалів. Робота повинна відображати туристсько-краєзнавчі, рекреаційні можливості як усього маршруту, так і його окремих об’єктів за схемою:
Вступна частина.
2).Довідкові дані про екскурсійний маршрут: тематика, перелік населених пунктів та екскурсійних об’єктів в них, на який вік учасників розрахований маршрут, сезонність, вид транспорту чи способу пересування, відстань.
схема маршруту.
довідкова інформація: режим роботи екскурсійних об’єктів, розклад руху транспорту, місця ночівель та біваків, закладів харчування тощо.
Об’єм до 10 сторінок друкованого тексту з додатками до 10 аркушів ілюстративних матеріалів (фотографії 13х18 см, копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо), список використаної літератури та інших джерел.
Орієнтовні критерії
оцінювання туристсько-краєзнавчих маршрутів
Відповідність щодо вимог оформлення титульного листа -10 б.
назва роботи - 5 б.
дані про виконавців (назва об’єднання учнів чи окремих виконавців і т.д.) – 5 б.
Вимоги до тексту роботи – 10 б.
5-15 друкованих сторінок згідно вказаного вище шрифта – 5 б.
Наявність електронного носія – 5 б.
Експедиційний пошук - 20 б.
- об’єм та глибина експедиційних досліджень – 10 б.
науковість – 10 б.
Відповідність методиці складання туристсько-краєзнавчого маршруту та повнота поданої інформації - 45 б.
- вступна частина – 10 б.
- довідкові дані про екскурсійний маршрут: тематика, перелік населених пунктів та екскурсійних об’єктів в них, на який вік учасників розрахований маршрут, сезонність, вид транспорту чи способу пересування, відстань - 10 б.
схема маршруту – 10 б.
Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті - 10 б.
Довідкова інформація: режим роботи екскурсійних об’єктів, розклад руху транспорту, місця ночівель, біваків, закладів харчування – 5 б.
Додатковий матеріал -10 б.
- об’єм – дл 10 аркушів ( фото 13х18 , копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо) -5 б.
- якість ілюстративного матеріалу – 5 б.
Якість оформлення роботи – 15 б.
–стиль-5 б.
грамотність – 5 б.
охайність – 5 б.
Максимальна сума балів – 110
Орієнтовні критерії
оцінювання нарисів – описів
1. відповідність щодо вимог оформлення титульного листа - 10 б.
назва роботи - 5 б.
дані про виконавців (назва об’єднання учнів чи окремих виконавців і т.д.) – 5 б.
Вимоги до тексту роботи – 10 б.
5-15 друкованих сторінок згідно вказаного вище шрифта – 5 б.
Наявність електронного носія – 5 б.
Довідка про об’єкт – 35 б.
анкета(повна назва, місце знаходження, адмінпідпорядуквання, існуючий – 10 б.
Вступ – 10 б.
Сучасний стан населеного пункту – 5 б.
Значні історичні події населеного пункту – 5 б.
Видатні постаті населеного пункту-5 б.
Експедиційний пошук – 15 б.
- об’єм та глибина експедиційних досліджень – 10 б.
науковість – 5 б.
5. Додатковий матеріал -10 б.
- об”єм – дл 10 аркушів ( фото 13х18 , копії архівних документів, малюнки, схеми, легенди тощо) -5 б.
- якість ілюстративного матеріалу – 5 б.
6.Якість оформлення роботи – 15 б.
– стиль-5 б.
грамотність – 5 б.
охайність – 5 б.
Максимальна сума балів – 110
Список використаної літератури та архівних документів – 5 б.

Брейн –ринг “Мій рідний край Воловеччина”


  Брейн –ринг “Мій рідний край Воловеччина”

Мета : розвивати у молоді  інтерес до вивчення потенційних туристсько-рекреаційних можливостей Воловеччини ;   залучити їх до   дослідницької та пошукової роботи по вивченню флори та фауни, краєзнавства та історії району;  виховувати патріотичні почуття та го­рдість за свій край.

Реквізит
§  Карти  Закарпаття та Воловецького району.
§  Цифри для пріоритетного права давати відпо­відь.
§  Кольорові картки для жеребкування.
§   Комп’ютер та мультимедійний проектор.
§  Диски з фотоматеріалами , що будуть використані у за­питаннях.
§  Фоторепортаж з панорамами найбільш відомих і красивих місць району.

Учасники:   члени клубу , ведучий, журі, глядачі.

Попереднє завдання: Провести підготовку учасників брейн-рингу з теми “Флора та фауна Карпат”, “Мікротопоніми Воловецького району” “Легенди та перекази про назви населених пунктів, урочищ”, використовуючи дода­тковий матеріал з різних джерел.


Звучить музика .
Ведучий. Добрий день, шановні друзі!
    Сьогодні  у нашому клубі проходить цікава гра ”Моя Воловеччина”.
  
Будь-яка географічна назва історично явля­ється  пам’ятником культури кожного народу. Проходять сто­ліття, події, помирають люди, та пам’ять про них залишається в  їх  справах, спогадах, в тому числі і в топонімах – назвах населених  пунктів, вулиць, гір, полів, урочищ. Кожен географічний об’єкт: річка, гора, рівнина, на­селений пункт і т.д. має свою назву, присво­єну йому  людиною. Безіменних об’єктів де­далі менше в міру того, як людство пізнає їх. Ось, наприклад, всім відомо, що назва на­шого райцентру Воловець походить від поті­чка, який тут протікає – Волівчика. А потічок, в свою чергу, названий так тому, що в ньому селяни напували волів. Ось як все просто...  і цікаво. Але крім географічних назв, наші гори багаті  на флору і фауну. Всі, хто хоч раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі знайдеться такий край, який би міг порівнятися з ним за кількістю і якістю озеленення території.  Тож давайте ми з вами  полинемо у вир географічних назв нашого району, згадаємо легенди, приказки, назвемо заповідні місця Воловеччини та рідкісні види рослин.   На сцену для жеребкування запрошуються капітани команд. Ігрові пари визначаються по збігові кольорів карток жеребкування.
(За ре­зультатами жеребкування учасники гри за­прошуються на сцену).

Ведучий. Оголошуємо І тур гри .
Перше питання. Дайте, будь ласка, тлумачення назви селища Жденієво і історію його виникнення. Почали. ( Після відповіді  ведучий доповнює тлумачення, якщо воно є неповним, а журі виставляє відповідні бали командам.).
Ведучий.
Друге питання.
Увага на екран.
На екрані ви бачите  з капличку між двома липами, а над нею хрест).
Скажіть, будь ласка, що за об’єкт зображено на екрані?
Третє питання.
Де  знаходиться  ця капличка? Назвіть урочище.
Четверте питання.
 Якій даті приурочений цей пам’ятник?
П’яте питання.
   Назвіть походження назв населених пунктів, між якими збудовано цю капличку. Зробіть коротеньку розповідь  про ці населені пункти.
Шосте питання.
Назвіть версії походження села Латірка.
Сьоме питання.
Звідки бере початок річка Латориця?
Восьме питання.
Звідки походить назва річки?
Дев’яте питання.
Всі ви знаєте, що багато населених пунктів одержали свою назву  від виду діяльності, якою займалися  його мешканці.  Назвіть населений пункт Воловеччини, який названо від господарської діяльності людини.
(команди відповідають, журі виводить бали, а ведучий оголошує результати 1 туру).
Ведучий. Оголошуємо ІІ тур нашої гри.
Перше питання.
Всі ми знаємо, що наші предки здавна цінували воду. Та найбільше славиться наша срібна земля мінеральними джерелами. Назвіть  скільки мінеральних джерел є у нашому районі.
Друге питання.
Де розташовані ці мінеральні джерела.
Третє питання.
Розкажіть легенди або перекази про походження назв населених пунктів та урочищ, де розташовані ці мінеральні джерела.
Четверте питання.
Назвіть старовинну назву с.Лази.
П’яте питання.
 Звідки  походить  назва с.Лази і що означає в перекладі на українську мову.
Шосте питання.
Розкажіть легенду про заснування с.Буковець.

Сьоме питання.
Назвіть назви всіх річок і потічків, які протікають по території району.
(Журі підводить підсумки 11 туру.
Поки журі підводять підсумки,  звучить пісня.
Ведучий. А зараз ІІІ тур нашого Рейн-рингу.
Перше питання
Як називається пам”ятка природи, яка знаходиться на території нашого району?
Друге запитання.
Де у нашому районі знаходиться(проростає у дикому вигляді)  релікт третинного періоду дуб скельний?
Третє питання
Скільки видів  вищих рослин нараховується на Закарпатті?
Четверте запитання.
Назвіть рослини, жителі нашого району, занесені до Червоної Книги?
П”яте запитання.
Скажіть, яка протяжність Закарпатського Туристичного Шляху ? А його  протяжність в межах нашого району?
Шосте питання.
Назвіть перевали та гори нашого району.
Сьоме питання.
Де знаходиться пам”ятник січовим стрільцям
Ведучий. А зараз, шановні друзі, Фінальна гра!
Перше питання.
Звідки походить назва річки Вича, де вона бере початок і в яку річку впадає?
Друге питання.
Як утворилось  невеличке озеро  в урочищі СТІВ та МУТВИЦЯ на околиці села В.Ворота, і яка його назва за народними переказами?
Третє питання.
Від якого дерева (релікт третинного періоду) що росте високо в горах , а в нашому районі на горі Високий камінь, походить назва великої річки на Закарпатті?
Четверте питання.
Які ви знаєте найвищі вершини Карпатських гір, що знаходяться на території нашого району?
            (Журі підводить підсумки і переможці нагороджуються призами).

Ведучий. Шановні друзі! Ми з вами сьогодні переконалися, що всі ми  повинні добре знати свій рідний край, його географію, історію, цінувати  і оберігати його історичні та природні пам’ятки, адже тільки той стане  справжнім громадянином  нашої держави, який ніколи не забуде свого роду, свого отчого краю.



Використана література.
Історія міст і сіл Української РСР.Закарпатська обл..К:Головна редакція укр..рад.енциклопедії АНУРСР.
Назви сіл Воловецького району в легендах та переказах .Альбом, Воловецька районна бібліотека для дорослих. Краєзнавчий музей.
Матеріали “Мікротопоніми України” .Зб. легенд та переказів. Воловецький ЦПРДТ.



Підготувала методист ЦПРДТ Марія Рудейчук

Відповіді
1 тур.
1 питання.Походження назви селища Жденієво та його історія.
Легенда про походження назви села Жденієво.
За переказами людей, страшна біда прийшла на одне поселення. Дике, жорстоке плем”я зненацька напало  на людей. Всі хто тільки міг тримати зброю в руках  пішли на боротьбу з ворогом. Але все було даремно, бо ворогів була сила –силенна. Багато мирних жителів полягло в нерівному бою. А ті кому вдалося уціліти  зібрали свої пожитки і подалися світ за очі. Єдиною їхньою надією і порятунком були гори, які виднілися вдалині. Щоб зручніше йти і збити ворога зі сліду втікачі поділилися на невеличкі групки, по 3-4 сім”ї. Женько, Качало, Міньо і Гицньо були добрими сусідами і тому вирішили іти разом.
Всьди були ліси і тільки ледь помітні стежки, що протоптали їх дикі звірі служили їм орієнтиром. Люди і тварини були дуже змучені , адже йшли не день і не два.
На землю опускалися сутінки. Потрібно було шукати місце на нічніг. Невеличка полянка біля річкмздавалася людям  зручним місцем для відпочинку. Скоро запалахкотіла ватра, а навколо неї спали зморені люди. Прокинулись від вранішньої прохолоди- все навкруги було вкрите  густим туманом.  А коли піднялося сонце – то втікачі побачили  прекрасний смерековий ліс. Буйне різнотрав”я зеленим килимом розстелилось під шатром лісу.Защебетали пташечки, випліскувала риба у прозорій воді. Люди були зачаровані побаченим  і тоді Женько сказав:
-Яхочу щоб ми залишились жити тут. Кращого місця я ще не бачив.
Його підтримали інші втікачі.
Пройшдл небагато часу і на цій чудовій галявині виросли чудові чотири будинки.
Швидко плине час і тільки пам”ять людська зберігає імена  перших переселенців  чудового верховинського села, яке було назване  в честь першого  із них – Жденька, яке  з часом асимілювалось в Жденієво. А невеличка річечка, яка впадає в районі с.Під полоззя в Латорицю – називається також Жденівкою.
Один з перших поселенців Качало  заготовляв ліс  і спускав дерева пологим спуском.  Це було найзручніше місце для спуску деревини. З тих пір цей кінець села називають Кочилово.
   
Село Жденієво знаходиться на березі р.Жденівки, в 12 км. від районного центру.Жденієво у письмових джерелах згадується в 17 ст. Воно тоді належало до Чинадіївської домінії і було власністю сім”ї Бручиничів.  В селі мешкало кілька вільних сімей  і 11 сімей кріпаків. За народними переказами, першими поселенцями  Жденієва були  кріпаки – втікачі з території Львівської області. Вони оселилися спочатку в тій частині села, яка тепер носить назву Котельниця, а згодом почали заселяти долину річки Жденіїївки.  Після придушення визвольної війни  угорського народу  1703-1711 рр. Село з 1728 року стало власністю австрійських магнатів  Шенборнів  і було підпорядковано нижньоверецькій економії. Граф Шенборн відкрив у селі лісову управу. , збудував кілька кам’яних будівель, в тому числі двоповерховий будинок на зразок замку. У Жденієві до цього часу збереглися два будинки, споруджені у 18 ст., в яких жив службовець домінії, який разом з лісовою охороною, що служила в лісовій управі доглядав за веденням лісового господарства, збирав податки з населення, дбав про виконання панщинних робіт. В 1840-1843 рр. У селі почав працювати невеличкий лісопильний завод, а з 1889 року – велика парова лісопильня. Деревообробне підприємство було обладнане передовою на той час технікою. Машини для виробництва фанери були завезені з Австрії. На заводі крім місцевих робітників працювали і німецькі колоністи з Австрії. В 1849 р. в Жденієві було скасовано панщину і селяни і в той день, коли їм офіційно було повідомлено про те що вони вільні, вони порозходились по навколишніх горах,  запалили навколо села великі вогнища на яких спалювали знаряддя праці, яким працювали на панщині.
Щодо розвитку освіти у селі, то початкова школа була відкрита у 1830 році. Навчання велось угорською мовою три дні на тиждень. Визначний краєзнавець Теодор Легоцький у своїх дослідженнях так згадує Жденієво. У селі в 1891 році було 37 дворів, в яких проживало 271 чол.Щодо їхнього господарства, то селяни мали 266 голів ВРХ, 53 вівці, 73 свині, 12 вуликів. Від німецько-фашистських окупантів село було визволено 19 жовтня 1944 року.
Легенди записав Білак Василь Васильович, 1929 р.н., в минулому вчитель історії Жденіївської ЗОШ.

2-5 питання.
На фотографії зображено історичний пам”ячник 18 ст., присвячений скасуванню панщини 1848 року. Знаходиться між населеними пунктами – В.Ворота – Н.Ворота.
Урочище, в якому збудовано капличку називається Славки.
  В.Ворота – до 1946 року мало назву Вишні Верецькі. Перша письмова згадка  в історичних документах відноситься до  1430 року. Назва населеного пункту походить від географічного розміщення села, тобто, це ворота у Карпати.
Н.Ворота – до 1945 року – Нижні Верецькі. Назву села пов’язують з місцевістю серед гір, яка називалася веретками. Перша письмова згадка про село відноситься до 12 ст. В 9-12 ст. Через Нижні Верецькі і Верецький перевал , який здавна називався Руськими Воротами, підтримувались зв’язки з Київською Руссю. Тут проходив один із торгівельних шляхів. В 1241 році через Н.Верецькі пройшли орди хана Батия.  На околиці села відбулася битва, яка на довгий час затримала  орду від походу Угорщину. За це все село було повністю пограбоване і спалене.
В 1732 році граф Шенборн надав Нижнім Верецьким статус містечка, за яким вона мало право проводити ярмарки, які проводилися там аж до 1945 року.  Ярмарки дозволялось проводити тільки 4 містам на Закарпатті. Це містечко мало поштову станцію, пошту з якої доставляли кіньми  в столицю Австрії Відень за 12 днів.
На початок 19 ст. Н.Верецькі перетворилось на досить великий населений пункт на Верховині. Згідно перепису 1816 року тут нараховувалось 98 дворів, в яких проживало  136 селянських сімей., 6 державних службовців, 1 ремісник, і 6 службовців домінії.
Від окупантів село було  звільнено 7 жовтня 1944 року.

 6-8 питання.
Версії походження с. Латірка.
Перша легенда. Назва села походить від прізвища першого пана, який поселився між людьми. Спочатку з своєю дружиною Терезою жив тихо, а потім  відкрив корчму і споював  горян, а за борги забирав їхні клаптики землі. Скоро всі кращі землі належали панові Латку. Тут він звів велике помешкання, яке люди назвали  Латіркою. Звідси походить назва села, адже після смерті пана люди почали навколо цього помістя зводити свої оселі.
Друга версія.
Вузькою стежкою йшли двоє подорожніх. Вони були дуже стомлені і не побачили стрімкого урвища, яке було попереду.  Перший подорожній ступив крок і полетів у провалля. Він вже подумки почав прощатися із цим світом, але Богу було не угодно забрати його тепер і він почув голос: ”Тримайся лати”. Подорожній зразу вхопився за велику галузку,  і його товариш витяг його наверх. Тут і люди підійшли.  Подорожні запитали як називається їхнє село, але люди сказали що їхнє поселення немає назви. Тоді подорожній попросив їх назвати це поселення Латкою в честь його спасіння. Пройшов час і слово видозмінилось в Латірку.
Річка Латориця також бере початок високо в горах, під Латірським перевалом. Назву річка отримала від назви поселення Латірки, звідки бере вона початок.

9 питання.
Населений пункт Скотарське . Назва села походить від того, що пастухи випасали худобу в долинах  біля красивих гірських струмочків. Трави було так багато, що тварини не могли всю випасти за ціле літо. Тому пастухи заготовляли суху траву  на зиму. Спочатку збудували теплі зимівники, а згодом почали будувати невеличкі хати. Так виникло поселення, яке назвали  Скотарське.
11 тур.
1-3 питання.
Мінеральні джерела у нашому районі знаходяться в таких селах та урочищах
 Урочище Занька – 3 га., с.Лази - 0,5 га., с.Латірка – 0,5 га, Під полоззя – 0,5 га., с.Скотарське – 0,5 га..
У с.Лази урочище де знайдено джерела мінеральної води  називається Корна .
Це  урочище належало селянину на прізвище Корнаш,  звідти походить і назва  урочища.
4 - 5 питання.
 Перша назва с.Лази  - Тимшор, що в перекладі  з румунської на українську мову – пасовище. Перша згадка про село відноситься до 1600 року. Кочові племена румун  переганяли стада худоби  та отари овець. Вони облюбували собі місце  у підніжжі Бескидів , де було дуже багато трави та дичини в лісах. Тут вони вирішили залишитись і назвали цю місцевість Тимшор – пасовище.
6 питання.
Походження назви с.Буковець.
Народні перекази свідчать, що назва населеного пункту  походить від того, що місцевість, де розташоване село ,густо змережана буковими лісами.
7 питання.
 На території району протікає річка Латориця. До неї впадають річки Вича ( У Вичу впадає потічок Волівчик, ), Славка (В.Ворота у яку впадає потічок Лазівка), Жденіївка.
ІІІ тур.
1. Перше питання
Ландшафтна  пам”ятка природи- гора “Високий Камінь” с.Підполоззя
Друге запитання.
релікт третинного періоду дуб скельний росте в урочищі Оса.
Третє питання
Більше як 2000 тис.
Четверте запитання.
Арніка, пізньоцвіт осінній
П”яте запитання.
380 км., в межаз району – 60 км.
Шосте питання.
Верецький, руський Путь, Воловецкий(Минчіл).
Сьоме питання.
На горі Тетаревиця(біля Верецького перевалу)

Фінальна гра.
1 питання.
Звідки походить назва річки Вича?
 Річка Вича бере початок в с. Скотарське. У неї впадають три красені-потоки між селами Скотарське, талам аш та Гукливий. Ця місцевість з давніх –давен називалася Меживичками, а згодом –Вичка – Вича. Звідси і назва річки.
2 питання.
 Як утворилось озеро в урвищі Стів та Мутвиця?
Це озеро, за народними переказами , утворилось на землях с.В.Ворота на Великдень. Існує переказ, що на Великдень слуга пана орав свою землю, бо в інші дні працював на пана тай волів своїх не мав. От пан дозволив йому взяти волів на Великдень. Але коли почав він орати приповідаючи – Гей, волики, гей, завтра буде великий день -    земля розступилася і слуга разом з волами і плугом провалився під землю. А на цьому місці утворилось невеличке озеро, яке люди назвали Свиридовим, бо слугу того звали Свирид.
Кажуть що кожного Великодня з –під землі доноситься стогін того орача.
3 питання.
Від якого дерева, що росте високо в горах(гора Високий камінь) походить назва великої річки на Закарпатті?
Це – Тис ягідний. Росте в дикому стані на г.Великий Верх Підполоззянського лісництва. Культивований у заказнику Росішний (Н.Воловецьке лісництво, ст..Оса). Назва річки Тиса походить від назви дерева – Тис. Це дерево довгожитель. Його він понад сто тисяч років у нас, а взагалі  вік цього дерева 200 тис. років. Колись це дерево росло всюди в Європейській частині , але його майже знищили із-за його міцності і цінності деревини. Тис ягідний занесений до Червоної книги.
4 питання.
Які вершини гір є в районі?
Це Пікуй, Остра, Великий Верх, Темнатик, Плай.


 Підготувала методист ЦПРДТ Марія Рудейчук

суббота, 3 марта 2007 г.

Розробка заняття для історико-краєзнавчого гуртка: Верецький перевал - вікно в Європу


Розробка заняття   для історико-краєзнавчого гуртка: 
ТЕМА :Верецький перевал - вікно в Європу

Мета заняття:   розкрити характерні риси  туристичного розвитку Верецького перевалу, розказати про основні тентенції зазначеного історичного періоду, робити об’єктивні висновки  що не за горами ті часи, коли Верецький перевал, стане туристичною Меккою, і відновить свою історичну першочерговість.
Основні знання:  Верецький перевал, Степан Шолтес, Карпатська Україна, Аттіла, Лаборець.
Обладнання заняття:  фотографії Верецького перевалу, роздавальний матеріал.
Тип заняття:   комбінований.

Хід заняття
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
  Репродуктивна бесіда.
    Природа нашої Воловеччини неповторна та барвиста. Це наша мила рідна земля, наша батьківщина.
  ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Історія цього краю по письмових джерелах починається з ХІІІ – ХІV століття. Її називають зеленого рою перлиною Срібної Землі. Стрімкі крутосхили, смерекові і букові ліси, чисті водограї рік, кришталеві потічки та джерела, високі вершини та полонини, багатство лісів – все це приваблює до себе туристів та любителів природи.
Це край далеких наших предків, які облюбували ці місця та поселилися тут. Всі села розташовані на берегах великих і малих рік, потічків, милуючи зір і є неповторними для тих, хто подорожує чи живе тут. Кожний населений пункт Воловеччини має свою історію, свою легенду про походження та назву. Всі ці легенди, перекази передаються та записують від старшого покоління до молодшого, зберігаються в людській пам’яті, бо в них відбиваються окремі факти історії та події минулого і сьогодення.
Верецький перевал – один з перевалів Карпатського Водороздільного Хребта. Його висота 838м (841м) над рівнем моря. Знаходиться він на кордоні Львівської та Закарпатської областей.
Значення цього перевалу в історії розвитку Давньоруської держави надзвичайно велике, бо через нього традиційно контактувало населення Галичини та Підкарпатської Русі. Цей шлях ще називали Солоним або Галицькою дорогою.
З гір цього високогірного масиву беруть витік дві повноводні ріки – Стрий та Латориця.
Багатою є флора та фауна гір. Травяний та лісовий покрив надзвичайно різноманітний. У водоймах перевалу можна побачити тритона карпатського, ропуху, вужа. В лісах водиться ведмідь бурий, олень, сарна, лисиці, вовки та зайці. В різнотрав’ї можна побачити перепілок. Живуть та гніздяться тут безліч птахів: горлиці, зозулі, орли, журавель чорний, яструб. На весні та влітку тільки тут можна побачити саламандру плямисту.
Історія назв та їх походження Верецького перевалу багатовікова. В історичних документах можна зустріти і таку назву як Татарський перевал.
Бо в березні 1241 року, саме тут монголо – татарська орда знесла кордони та привела до поразки угорського війська. Це був один із шляхів, через який ординці увірвалися в Європу.
Цей перевал є знаменитим і для угорського народу. У 896-898 рр. через нього племена угрів(мадярів) перейшли та в долинах рік заснували поселення, а згодом і державу. На верхових площадках були збудовані прикордонні застави (засідки) між державами.
Не обминула своєю увагою і перша світова війна (1914-1915рр.)даний перевал. Він був зайнятий російськими військами. Але під натиском айстро-угорських військ кордон був відновлений. Російські війська були витіснені у Східну Галичину. З нагоди тисячоліття заснування Угорщини в 1896 р. на кордоні Верецького перевалу був встановлений пам’ятний знак. Цей знак був демонстрований самими угорцями під час наступу радянських військ в 1944 році.
Після розпаду СРСР у 1991 році Угорська республіка внесла пропозицію про відновлення пам’ятного знаку. Закарпатська адміністрація погодилась. Був закладений камінь на місці майбутнього пам’ятника. І тільки через 17 років, після багатьох дискусій, в 2008 році був зведений даний пам’ятник.

(ДОДАТКИ)
Але історія Верецького перевалу має ще одну дуже сумну сторінку. На фоні величезної панорами гір підноситься невелика, округла гора Татаревиця.
Біля її підніжжя насипаний людськими руками пагорб правильної пірамідальної форми. Це могила січових стрільців. Тут сплять невідомі герої, які полягли від рук польських та угорських окупантів у боротьбі за Карпатську Україну.
Місцеві жителі згадують, що трагедія сталася 20-21 березня 1939 року. Тут було розстріляно близько 50-60 чоловік, які були в основному вихідцями з Галичини. Цих героїв після п’ятиденного тримання в тюрмі в м. Тячева, вирішено було передати польській стороні. Але прикордонники польського уряду не впустили учасників національно- визвольного руху на Закарпатті , бо вони були ворогами цієї влади. Тому і був прийнятий наказ про розстріл січовиків. Тіла розстріляних тільки через кілька тижнів дозволили поховати місцевим жителям. Спочатку на могилі був зведений високий залізний хрест. Влітку 2008 року на місці пам’ятного знаку був зведений пам’ятник. Його автор Заслужений художник  України  Степан Шолтес Пам'ять про героїв Карпатської України буде жити вічно в народній пам’яті.



Перевірка виконання завдань.(  Легенда про Верецький перевал ,   вірш про князя Лаборця)

Легенда про перехід через Верецький перевал

З давніх давен веде своє літочислення Закарпаття. Вся його багатовікова історія сповнена яскравих сторінок. Закарпаття – найвіддаленіший куточок давньоруської, а потім української землі.
У давні часи сюди, до гір Карпат, простяглися кордони Давньоруської держави з центром у Києві. Згодом протягом майже тисячоліття хазяйнували тут-угорська та айстро-німецька знать, чеські капіталісти. По-різному називали вони наш край: Руська Окрайна, Фелвідек, Угорська Русь, Підкарпатська Русь…
Тому не дивно, що з нашим краєм пов’язана і історія таких держав, к Угорщина, Словаччина, Австрія.
Село Завадка розташоване на вигідному шляху, воно знаходиться у підніжжі Верецького перевалу, через який у давні часи проходив «сольовий шлях» з Центральної і Південної Європи на Схід. Але не тільки цим знаменитий цей перевал.
В угорського народу перевал займає важливе місце в історичному минулому. Він оповитий тайнами і легендами. Одна з них така:
«Колись угорці і гуни були одним народом. Але гуни відділилися і рішили шукати собі інших земель. Угорці, їх ще називають мадярами, майже п’ятсот років жили в своїй правітчизні, але потім відчули в собі сили і вирішили іти на батьківщину ватажка гунів – Аттіли.» (Додаток 1)
Перед довгою дорогою зібралися всі старці, вожді і жерці на раду. Угорський народ тоді складався з семи родів і племен. Кожний рід мав свого ватажка, який не вникав у справи інших. Але феодальна роздрібленість була злом для такого народу, який хотів шукати собі нову батьківщину. «І журавлі вибирають собі ватажка, коли вирушають у теплі краї», - сказали мудреці, - «тому нам також треба князя, якому би кожний із нас довіряв і виконував його накази». Із сімох вождів вибрали собі Алмоша, який був найстаріший  і наймудріший між «мадярами». Після цього всі вони пустили із своїх рук трохи крові в одну чашу, в знак того, що кров’ю і життям своїм будуть захищати те, що тепер Алмошу обіцяли. Довго вони мандрували.
Зірвався Алмош і передав владу своєму сину Арпаду. Ішли вони далі в ті землі, які належали колись Аттілі. Довга і тяжка була дорога. Попереду їхали на конях озброєні лицарі, а за ними жінки і діти на возах, які тягнули сильні воли. За ними гнали слуги величезні стада корів і овець, м’ясом і молоком яких годувався цей кочовий народ. Деякі народи їх пропускали, а з іншими проходилось воювати.
Після довгих переходів і боїв вони підійшли до Верецького перевалу. Згідно легенди, тут зграями напали на них птахи – орли (можливо, яструби, яких багато у наших місцях), які своїми клювами і кігтями примусили угорців, щоб не повернули вони на північ, а зійшли через перевал в долину, нині тут села Ростока, Вербяж і Завадка. Але тут вони не зупинилися, бо була це гірська місцевість, а рушили далі, до Мукачева. Тут помер Алмош, де його і поховали. Князь Арпад, посумувавши за батьком, осів тут і почав завойовувати землі для свого народу. Багато мук пройшов Арпад, завів строгі закони для свого народу  і війська, важко їм жилося, тому і місто стало називатися Мункачем. (Додаток 2).
Багато народів жило на нашій землі, коли сюди прийшов Арпад з своїм народом. Але найбільше було болгар, хорватів, моравського народу.
За легендою, Арпад відіслав моравському королю золоте сідло, діамантову вуздечку і білого коня. Дуже зрадів дарункам король і сказав послу Арпаду: «Вітаю твого князя, скажи йому, що я сердечно прийняв його подарунки. Бачу, що він слухняний і хоче бути моїм васалом».
«Скажу, світлий королю», - сказав посол. Але потім повернувся знову.
«Що ти приніс знову?» - спитав моравський король.
«Я приніс звістку від вождя угорського народу. Він каже тобі, що ти продав йому цей край, який він купив у тебе».
«Як же я продав йому?»
«Так, ми купили цю землю від тебе за золоте сідло, діамантову вуздечку і білого коня».
Дуже розсердився на це моравський король і сказав: «Вашого білого коня уб’ємо, золоте сідло кину в річку, а діамантову вуздечку у траву».
«То нічого, - сказав посол. – М'ясо убитого коня з’їдять наші собаки, золоте сідло виловлять наші рибалки а діамантову вуздечку знайдуть наші лицарі».
Почалася війна між моравським королем і Арпадом , але перемогли в цій війні угорці.
Потім і болгарському королю послав Арпад дорогі дарунки. Король дуже зрадів і захотів дізнатися, що йому дати за них.
«Нічого не хоче наш князь за це, лише склянку води з річки Тиса, жменьку землі з поля та трошки трави з луків».
«Так, твій господар дуже скромний чоловік, хотів би я його побачити».
І дуже злякався болгарський цар, коли побачив, що прийшов Арпад в гості з великим військом.
«Що хочете?» - запитав.
Відповіли угорці, що хочуть його край на який дістали від нього залог у вигляді землі, води і трави.
З історичних джерел відомо, що на території сучасного Ужгорода існувало князівство на чолі  з князем (дукою) Лаборцем, який чинив опір угорським племенам. Це відбулося в ІХ столітті. Літописець Анонім твердить, що перейшовши Карпати, угорців на чолі з вождем Алмашем захопили околиці Мукачева і пішли далі на захід, але під градом Гунгом, тобто Ужгородом, зустріли опір слов’янського князя Лаборця, який був залежним від болгарського царя Салана. Лаборець мужньо захищав свої землі і місто, але змушений  був відступити до фортеці Земплин. Угорці його наздогнали і на березі річки Свіржани повісили. Відтоді річка стала називатися Лаборцем. Окремі дані про князя Лаборця збереглися  і в усній народній творчості. Зокрема вчитель- пенсіонер Бряник Ю.Ф. із села Репинне записав такий вірш про князя Лаборця:




Князь Лаборець
Ой  у городі, в Ужгороді
Великий смуток настав у народі.
Великий смуток, журба велика,
Бо на край напала ватага дика.

     Як ясне сонце заступлять хмари,
Так в край наш руський напали мадяри.
Ішли, палили города і села,
Замовкла пісня руська весела.

Вже од города Мукачева
Надходить орда та Арпадова.
І зажурились старі і діти,
Що нам чинити, де нам ся діти

А князь лаборець, той руський борець,
Кличе боярів у княжий дворець,
Кличе боярів радити раду,
Як сохранити народ і владу!

Одні кажуть: «Здаймося, мирімося!»
А другі кажуть: «З врагом борімося!»
За віру биймося і за свободу!
Як захоронити народ і владу!

І всі ймились народ хранити:
Малі, старі, жони й діти.
Повиходили всі на окопи,-
Паде ворог додолу, як снопи.

А врагов була страшенна сила,
Як ріка чорна город залила,
Плачуть мужі, жони і діти,
Що нам чинити, де нам ся діти!

А князь Лаборець голову хилить
Сивий волос по землі стелить,
Серце стискає смуток великий:
-          Городе славний, прощай навіки…

А слуга вірний Лаборцю каже:
_ Сідай на коня, наш милий княже,
Утікай , княже, по чистім полю,
Щоб не попасти в ярмо неволі

Іде Лаборець на бистрім коню…
Біжать мадяри за ним в погоню…
Але над рікою князя їмили,
Голову сиву з плечей здоймили.

Так над рікою вбили Лаборця-
Ізчервонила ту воду кровця
Із тоги річка та Лаборцем,
На вічну пам'ять князеву зветься.



Про перехід угорських племен через Карпати та їх боротьбу із слов’янами у 989 році згадує також літописець Нестор.


ІV. Підсумки заняття


Венецький перевал привертає увагу своєю нев’янучою красотою. Він прекрасний будь-якої пори року. Це місце є улюбленим як для місцевих жителів, так і для туристів. Але перевагу даному місцю віддають туристи з Угорщини, хоча інфраструктура цієї перлини Карпат не розвивається.
Адже в 1960-1975 рр. тут був зведений  ресторанно-туристичний комплекс. Сюди приїздили туристи з усіх куточків Радянського Союзу. Після перенесення траси Київ – Чоп на Латірський перевал, ця туристична база була занедбана.
З найвищої частини Верецького перевалу відкривається прекрасна оглядова панорама. На півдня видніються гори: Великий Верх, Пікуй, Тимнатик, Стій,
Воловецький перевал. У долині річки Завадка розкинулись села Н.Розтока, Петрусовиця, Вербяж, Завадка. Саме від назви цього населеного пункту і походить назва перевалу. На схід відкривається огляд сіл Львівської області. Серпантин дороги при підйомі та спуску з перевалу, до краси цього місця додає ще й гостроти.
Хочеться вірити, що не за горами ті часи, коли Верецький перевал, стане туристичною Меккою, і відновить свою історичну першочерговість.