На допомогу керівнику шкільного музею: ВИДИ МУЗЕЇВ

На допомогу керівнику шкільного музею

ВИДИ МУЗЕЇВ

У "Положенні про шкільний музей” зазначено, що за своїм профілем вони можуть бути історичними, меморіальними, краєзнавчими, художніми, природничо-історичними і технічними. Вони можуть бути комплексними, тобто вести роботу в різних напрямках, і вузького профілю (наприклад, археологічний).

Профілем музею визначаються і його окремі спеціальні завдання. Так, шкільний художній музей має значні можливості для естетичного виховання.

Музеї різних профілів відрізняються і складом фондів, тематичною спрямованістю експозицій і, певною мірою, – методами роботи.

КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. Краєзнавчі шкільні музеї належать до комплексних, тобто таких, що ведуть роботу в різних напрямках. Збираючи, вивчаючи, систематизуючи і пропагуючи регіональні пам’ятки історії, природні та мистецькі колекції, краєзнавчі музеї реалізують міжпредметні зв’язки в навчально-виховному процесі. Експозиція краєзнавчого музею складається з таких розділів: 1) природа краю (обов’язковий розділ); 2) історія (села, школи, краю); 3) культура краю (мистецтво, література).

Тематична структура експозиції шкільного краєзнавчого музею має багато спільного з тематикою програм навчальних предметів: природознавства, фізичної географії, ботаніки, зоології, особливо, історії. При цьому програми передбачають вивчення природи та історії краю на уроці, під час практичних занять, у позаурочний час, колективно і самостійно. Це створює сприятливі умови для активної і систематичної участі в роботі шкільного музею майже кожного учня, а, головне, дає  змогу широко використовувати матеріали краєзнавчого музею в навчально-виховному процесі.

ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ. Є чимало шкільних музеїв історичного профілю. Їхні фонди комплектуються історичними пам’ятками, які висвітлюють визначні сторінки історії. Серед цих музеїв розрізняють військово-історичні, історії села, історії школи.

МУЗЕЙ БОЙОВОЇ СЛАВИ. Тисячами шляхів ідуть юні слідопити, розшукуючи учасників подій громадянської і Великої Вітчизняної воєн, подій в Афганістані. Пошуки учні ведуть під девізом: "Ніхто не забутий,  ніщо  не  забуте!”. Матеріали, зібрані під час таких пошуків, стають важливим джерелом нових знань з історії Батьківщини, ефективним засобом виховання підростаючого покоління.

У центрі уваги шкільних музеїв бойової слави – героїчне життя, діяльність, подвиги окремих осіб, колективів, нерозривно пов’язані з історією боротьби за незалежність нашої Батьківщини. Основу фонду таких музеїв становлять історичні пам’ятки, меморіальні речі. Нерідко музеї цього профілю переростають в історичні, історико-краєзнавчі.

Музеї бойової слави відтворюють героїчні сторінки історії окремих військових підрозділів, подвиги солдат і офіцерів, партизанів, підпільників – простих людей, які відстояли незалежність своєї країни.

Значну навчальну цінність мають матеріали листування, військове спорядження, нагороди тощо.

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ. Як правило, такі музеї присвячені визначним особам: державним діячам, полководцям, ученим, митцям. В меморіальних музеях експонуються переважно оригінальні меморіальні речі, проте можна зустріти поєднання їх з копіями, муляжами.

ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ. Значну групу шкільних музеїв становлять літературні і літературно-меморіальні, що виникли в процесі вивчення російської, молдавської, української та інших літератур, позакласної роботи учнівських творчих об’єднань. В деяких школах створені музеї письменників, драматургів, поетів. Діяльність музеїв цього профілю спрямована на розв’язання завдань, що стоять перед будь-якими шкільними музеями. Маючи справу з історико-літературною спадщиною, ці шкільні музеї відіграють особливу роль у мораль­ному та естетичному вихованні учнів.

Чимало шкільних літературних музеїв присвячується чи письменнику, ім’я якого присвоєно школі. Тематична структура музеїв літературного профілю передбачає комплектування матеріалів, пов’язаних з життям, літературною і громадсько-політичною діяльністю письменника, його творчою лабораторією, написанням окремих творів, їх оцінкою, вшануванням пам’яті письменника.

ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ. Серед музеїв літературного профілю певну групу становлять літературно-меморіальні, тобто такі, що мають меморіальний комплекс, пов’язаний з життям і творчістю діяча літератури, якому присвячено музей.

Основу фондів літературно-меморіальних музеїв складають комплекси речей, безпосередньо пов’язаних з життям і діяльністю письменника (предмети домашнього вжитку, обстановки квартири, документи, книжки з особистої бібліотеки, твори образотворчого мистецтва, фотографії, рукописи, першови­дання творів тощо).

Особливий інтерес становлять рукописи письменника, які нерідко є результатом його кропіткої праці, творчих шукань. Для школярів – вони джерело проникнення у внутрішній світ письменника, ключ до розуміння його літературних, філософських, ідейно-естетичних поглядів, специфіки творчого пошуку. Багато дечого може розповісти особиста бібліотека письменника, помітки на полях книжок, дарчі надписи, листи.

МИСТЕЦЬКИЙ МУЗЕЙ. Музеїв даного профілю значно менше, проте в деяких школах створені музеї співаків, композиторів, музикантів. Діяльність музеїв цього профілю спрямована на розв’язання завдань, що стоять перед будь-якими шкільними музеями, і, перш за все, це естетичному вихованні учнів. Широко використовуються в шкільних мистецьких музеях фото -, кіно - і фономатеріали, реклами та афіші (іноді з автографами митців).

ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ. Порівняно з іншими музеями художніх значно менше. Причина цього – складність комплектування їх фондів: тут мають бути зібрані оригінальні твори мистецтва.

Творча активність учнів, тісний зв’язок з громадськістю – основні фактори, що зумовлюють успішний розвиток будь-якого шкільного музею і особливо художнього. Зв’язки з творчими спілками, музеями, любителями мистецтва, художниками-аматорами, з широкими колами громадськості допомагають створити музеї, в яких представлені справді унікальні твори живопису, графіки, скульптури, прикладного мистецтва.

Нагромадження творів мистецтва не є основною метою музею. Систематична організація тематичних виставок дитячого малюнка з нагоди різних свят та ювілеїв, зустрічі з художниками, участь у відкритті пам’ятників, відвіду­вання музеїв, випуск стінгазет, листування з художніми навчальними закладами, конкурси на кращий твір по матеріалах шкільного музею, диспути і вечори на мистецтвознавчі теми – далеко не повний перелік усіх тих заходів, що здійснюються на базі музею, сприяють естетичному вихованню учнів.

Створення художнього музею може бути логічним наслідком і подальшим розвитком роботи шкільного кабінету образотворчого мистецтва, неодмінним елементом оформлення якого є виставки дитячих робіт, зразки творів різних видів і жанрів. До фондів кабінету належать матеріали, пов’язані з основними видами занять: малювання з натури, на теми, декоративним малюванням і бесідами з образотворчого мистецтва. Напрям комплектування фондів шкільного художнього музею залежить від поставлених перед ним завдань.

У школах на основі дитячих творчих об’єднань комплектуються фонди музеїв художньої фотографії, дитячих ілюстрацій до літературних творів, політичного плаката, дитячих художніх виробів з природних матеріалів.

Свій творчий хист діти виявляють у мозаїці із скла і кольорового паперу, інкрустації соломою, різьбленні по дереву, випалюванні, малюнках способом гратографії, мозаїці штампом тощо.

Художні музеї створюються і при дитячих художніх студіях, які очолюють на громадських засадах народні майстри – наставники юних.

МУЗЕЙ АРХІТЕКТУРИ. В музеях даного профілю збирають макети громадських, побутових, культових будов різних часів і народів, виготовлені учнями з дерева, глини, картону, фотографії пам’яток архітектури, плани міст, зразки цегли та інших будівельних матеріалів, архітектурні деталі – матеріали археологічних розкопок.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ. Зустрічаються в школах і музеї більш вузького профілю – археологічного. Основу фондів складають знахідки, що поповнюють скарбницю музею. В школах існують гуртки, клуби юних археологів, які під керівництвом вчителів історії ведуть з дозволу кафедр археології університетів чи інститутів розкопки. Спостерігається також участь учнівських колективів разом із студентськими експедиціями вищих навчальних закладів в проведенні пошуково-дослідницьких робіт.

Знахідки вивчаються учнями і експонуються в шкільному музеї.

ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ. За останній період спостерігається значний ріст музеїв даного профілю. Проголошення незалежності України, утворення суверенної держави спонукало наш народ до глибокого вивчення своєї історії, традицій, обрядів, звичаїв, мови тощо. Загальна риса експозицій музеїв цього профілю – це велика кількість побутових речей, інтер’єр української селянської хати, велике зібрання народного одягу, різноманітність вишивок.

Велику роботу учні проводять в пошукових експедиціях, зустрічаються зі ста­­ро­­жилами, записують народні пісні, легенди, вивчають побут жителів краю.

Одним із цікавих видів музеїв цього профілю є етнографічний музей просто неба. Це може бути відтворення садиби на території якої можна побачити різні будівлі, які використовувались в побутовому житті.

ТЕХНІЧНІ МУЗЕЇ. У наш час, коли вихованці середньої школи за період навчання повинні здобути глибокі знання з основ наук, впритул підійти до оволодіння певною професією, зростає роль технічних музеїв.

Завдання шкільних технічних музеїв – розвивати в учнів інтерес до техніки, розширювати політехнічний кругозір під час ознайомлення з технікою, техноло­гією й організацією виробництва, з досягненнями і перспективами розвитку підприємств та господарств краю, а також з масовими виробничими професіями; сприяти впровадження в шкільний і домашній побут досягнень науки і техніки, показувати трудові і творчі досягнення юних техніків школи. Розв’язанню цих завдань підпорядкована робота шкільних музеїв історії науки і техніки, галузевих технічних або наукових, політехнічних музеїв.

1. Політехнічний музей. Організувати шкільний політехнічний музей значно складніше, ніж музей якоїсь однієї галузі науки, техніки чи виробництва. Створення такого музею дуже часто починається з організації невеликого спеціалізованого музею, який згодом стає відділом політехнічного музею.

У процесі розвитку таких шкільних музеїв зростає кількість напрямків комплектування фондів, ускладнюється тематична структура експозиції, виявляється тенденція їх переростання в політехнічні.

Сучасні організатори політехнічних музеїв прагнуть якнайповніше відобразити місцеве виробниче оточення в шкільному музеї, черпати в ньому конкретні приклади під час вивчення основ наук.

2. Музей космонавтики. Серед музеїв технічного профілю особливої уваги заслуговують шкільні музеї космонавтики. Україна сьогодні є однією з космічних держав. Наявність ракетобудівної промисловості, науково-дослідницьких інсти­тутів в Україні приваблює увагу багатьох передових країн світу.

Поряд з ксерокопіями документів, творами відомих учених, документаль­ними фотографіями, макетами ракет, орбітальних станцій у шкільних музеях космонавтики представлені стенди, схеми, інші матеріали, що пояснюють явища, які використовуються або спостерігаються під час космічних польотів.

Проте шкільні музеї космонавтики не були б музеями, якби не мали  оригі­наль­них матеріалів. Такими матеріалами є речі, які залишають музеям космо­навти, відвідуючи їх. Сьогодні експозиції музеїв космонавтики поповнились ще одним розділом: "Перший український астронавт – Леонід Каденюк”. Цілком природно, що все це не тільки використовується в навчально-виховній роботі з учнями, а й зберігається для наступних поколінь школярів. Для них ці експонати будуть ще дорожчими реліквіями початку ери освоєння космічного простору.

У більшості шкільних музеїв космонавтики поряд з пам’ятками науки і техніки експонується чимало матеріалів, що розкривають моральне обличчя вчених – творців космічної техніки, космонавтів, які є взірцем для наслідування молоді.

Історичні, краєзнавчі, меморіальні, технічні, художні, мистецькі, літературні, археологічні та етнографічні шкільні музеї активно пропагують все те, чим сьогодні пишається народ України, вносять істотний вклад у виховання підроста­ючого покоління. Вони вчать і виховують у процесі збирання, систематизації, збереження і пропаганди пам’яток матеріальної культури, інших видів діяльності, що становлять зміст їхньої роботи.