четверг, 26 апреля 2007 г.

Краєзнавча гра: «Як знаєш ти історію свого краю»



Краєзнавча гра: «Як знаєш ти історію свого краю»

ГРА 1.
1. Гра «Знайди лишнє»

Стоянки первісних людей у палеоліті на території Закарпаття:
Королево - найдавнiша в Центральнiй i Схiднiй Європi (1 млн. 100 тис.), Рокосово, Ужгород, Мукачево, печера Молочний камiнь (Тячiвський район).
Коро
лево
Воло
вець
с.Підпо
лоззя
Мука
чево
Молочний камінь Тячівський р-н
Хуст

Роко
сово
Воло
Ве
(Між гір’я)
Уж
го
род
Рако
шино









У графі де правильна відповідь – поставити так, а де неправильна  - ні.

Відповідь: Королево - найдавнiша в Центральнiй i Схiднiй Європi (1 млн. 100 тис.), Рокосово, Ужгород, Мукачево, печера Молочний камiнь (Тячiвський район).

 ГРА 2.
2. Бліц-турнір:
Дай правильну відповідь:
1. Різновиди первiсних людей в період палеоліту:
¨  Пітекантропи
¨  Бутадіонці
¨  Синантропи
¨  Мезоліти
¨  Неандертальці
¨  Піскурійці
¨  Кроманьйонці
¨  Брава льонці

2. МЕЗОЛIТ ЗАКАРПАТТЯ подiлявся на перiоди (культури):

¨  азiльська,
¨  косівська
¨  тарденуазька культури


3. Культури неолiту:
¨  Крiш (I пол. 5 тис. р. до н. е.),
¨  буковогiрська,
¨   лiнiйно-стрiчкова,
¨  Полонинська,
¨  Лазівська,
¨   Тиса,
¨   Тисаполгар


4.Археологiчнi знахiдки мiдно-бронзового вiку на територiї Закарпаття:
¨  поселення,
¨  хутори,
¨  могильники,
¨  печери-скарби,
¨  кургани,
¨   скарби-пам'ятки.
¨  Хрести.

5.Культури мiдно-бронзового вiку:
¨  культура Нiршег-Затiн: (1900 - 1700 р.р. до н. е.).
¨  Схiдно-Словацька культура: 100 пам'яток. В. Геєвцi, Дрисiна, Береги (1900-1800 р.р. до н. е.).
¨  Культура Отомань: Дяково, Квасово, Дiдово (1600-1400 р.р. до н. е.).
¨  Культура таврійська : Мукачево,(1500-1400 рр до н.е)
¨  Протофракiйськi культури:
¨  Культура Станово: Станово, Клячаново, Дяково (1400 - 1200 р.р. до н. е.).
¨  Культура Вiттенберг (1400-1300 р.р. до н. е.)
¨  .культура європейська(1300-1200 рр. до н.е)
6. ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час)
Фракiйський гальштат
Археологiчнi знахiдки фракiйського гальштату на територiї Закарпаття:
¨  поселення,
¨  кургани,
¨  городища,
¨  металургiйнi центри,
¨  знайдено золото
¨  скарби (бронзовi).

7. ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час)
А. Куштановицька культура (600-400 р.р. до н. е.):
¨  Куштановиця,
¨  Голубине,
¨  Берегово
¨  Бiлки,
¨  Олешник,
¨  Колочава
¨  Невицьке,
¨  Колодне.

 Б. заняття населення;
¨  Землеробство
¨  Скотарство
¨  Розводили рибу
¨  Займалися бджолярством
¨  Ліпили горшки, миски,
¨  Ліпили корчаги,
¨  Займалися ткацтвом
¨  Садили виноградники

8 .ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час
Назвіть державу, яка утворилася на території Закарпаття у 40-1 роки до н.е. і зазвіть її правителів.

Відповіді на бліц-турнір
1.питання
1. Пiтекантропи
2. Синантропи
3. Неандертальцi
4. Кроманьйонці

2.Питання
азiльська,
тарденуазька культури
3. Культури неолiту:
Крiш (I пол. 5 тис. р. до н. е.),
буковогiрська,
 лiнiйно-стрiчкова,
 Тиса,
 Тисаполгар

4.Археологiчнi знахiдки мiдно-бронзового вiку на територiї Закарпаття:
поселення,
могильники,
кургани,
 скарби-пам'ятки.
5. Культури мiдно-бронзового вiку:
культура Нiршег-Затiн: (1900 - 1700 р.р. до н. е.).
Схiдно-Словацька культура: 100 пам'яток. В. Геєвцi, Дрисiна, Береги (1900-1800 р.р. до н. е.).
Культура Отомань: Дяково, Квасово, Дiдово (1600-1400 р.р. до н. е.).
Протофракiйськi культури:
Культура Станово: Станово, Клячаново, Дяково (1400 - 1200 р.р. до н. е.).
Культура Вiттенберг (1400-1300 р.р. до н. е.)


6. ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час)
Фракiйський гальштат
Археологiчнi знахiдки фракiйського гальштату на територiї Закарпаття:
 поселення,
 городища,
металургiйнi центри,
скарби (бронзові

7.ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час)
А. Куштановицька культура (600-400 р.р. до н. е.):
Куштановиця,
Голубине,
Бiлки,
Олешник,
Невицьке,
Колодне.

 Б. заняття населення;
Землеробство
Скотарство
Ліпили горшки, миски,
Ліпили корчаги,
Займалися ткацтвом


8ЗАЛIЗНИЙ ВIК ЗАКАРПАТТЯ (1 тис. до н. е. - 2 тис. до н. е., наш час
Назвіть державу, яка утворилася на території Закарпаття у 40-1 роки до н.е. і зазвіть її правителів.

Утворилася мiцна патрiархально-рабовласницька держава гето-дакiв. Найбiльший розквiт у 40-i роки до н. е. в перiод правлiння царя Буребiсти, а пiзнiше Децебала - 107 р. н. е.


Підготувала методист Воловецького ЦПРДТ
Рудейчук М.М.





пятница, 20 апреля 2007 г.

Українські народні ігри


     Українські  народні  ігри  корінням  своїм  сягають  тих  часів, коли  наші  предки  виконували  магічні  театралізовані  дійства, супроводжувані  піснями-заклинаннями, щоб  забезпечити  прихильність  своїх  божеств-берегинь, наворожити  своєму  роду  здоровя,  довголіття  достатку  і  злагоди .  Час, який  минув  відтоді, змінив  і  нашу  землю,  і  психологію  людей, що  живуть  на  ній,  але  й  нині  ми  продовжуємо  відкривати  для  себе  все  нові  і  нові  грані  глибокої  мудрості,  закладеної  нашими  предками  в  народну  гру .
     Відродження  національної  свідомості  дітей  і  юнацтва  неможливе  без  народної  гри .  Ігри  дають  змогу  знайомити  дітей  і   молодь  з  українськими  звичаями   та  обрядами, допомагають  підростаючому  поколінню  відчути  себе  частиною українського  народу,  докладніше  пізнати  свої  історичні  глибини .
     Проте  відомості  про  народну  гру  ще  далеко  не  вичерпані,  як  невичерпна  криниця  народних  педагогічних  знань .
     Народні  традиції,  що  використовувались  у  фізичному  вихованні  людини, викликають  неабиякий  інтерес  тому,  що  є складовою  частиною  народної  культури, духовного  життя   наших  предків .  На  жаль  до  останнього  часу  вони  залишались  поза  увагою  науковців, педагогів  і  батьків .  Народні  обряди,  забави  та  ігри  описувались  у  літературі  досить  однобічно,  переважно  негативно,  до  них  виховувалось  ставлення  як  до  пережиткових  явищ   культури .  Не  враховувався  досвід  багатьох  поколінь людей  і  їхні  вікові  прагнення .
     Результат  такого  впливу  відчувається  в  побуті,  у  взаємовідносинах  між  людьми, а  особливо  у  навчально-виховному  процесі  школи  та  сім’ї .  Адже  виховання  сьогоднішніх  батьків  та  підготовка  вчителів  відбувалась  за  часів,  коли  виховний  процес  носив  безликий,  відірваний  від  минулого,  від  історичного  розвитку  своїх  предків,  характер .
     Колективна  творчість  народу  народила  багато  ігор  та  забавок,  на  основі  яких  виховувалось  багато  поколінь .  Ігри,  рідна  мова,  пісні,  скоромовки,  обряди – найдорогоцінніші  скарби  нашої  духовної  культури,  і  відродити         їх – головне   завдання  школи  і  педагогів .  Гра  є  джерелом  радісних  емоцій, розвитку  фантазії,  кмітливості,  спритності .  Вона  допомагає  підростаючому  поколінню  відчути  себе  частинкою  великого  українського  народу,  в  ній  закладена  неосяжна  народна  мудрість . Гра  вчить  справедливості,  чесності, дружбі  та  взаєморозумінню,  ознайомлює  нас  із  давніми  народними  звичаями  та  уявленнями  про  світ .  Вона  не  дає  марнувати час,  відволікає  від  вулиці,  самодисциплінує .
     Час,  який  минув  відтоді,  змінив  і  нашу  землю,  і  психологію  людей . Відродження  національної  свідомості  людей,  зміну політико-економічної, екологічної  ситуації змінила  її  пріоритет  навчально-виховного  процесу  як  у  школі  так  і  в  сім’ї .  Сьогодення  вимагає  від  молодого  покоління  глибоких,  різнобічних  знань, міцного  здоров’я,  високої  культури .
     Особлива  потреба  у  відродженні  народних  традицій  фізичного  виховання  в  Україні,  вже  це  зобов’язує  нас   пильніше  придивитися  до  цього  феномену, який  відігравав  неабияку  роль   у  розвитку  духовної  культури  кожного  народу .  Звернення  до  цієї  проблеми  диктує  і  нинішня  етнонаціональна  ситуація  в  Україні,  що  характеризується  зростанням національної  самосвідомості  населення, підвищеним  інтересом  до  витоків  традиційної  культури  та  етнічної  історії .  Розпочатий  процес  національного  відродження  України,  відродження  національної  педагогіки  і  різних  форм  навчальних  закладів  може  бути  прискореним,  зокрема,  через  засвоєння  духовних  багатств  народів,  накопичених  поколіннями,  з  урахуванням  місцевих  звичаїв  та  обрядів .  І  навпаки, кожна  незаповнена  прогалина  у  міжпоколінній   передачі  народних  традицій  та  традицій  фізичного  виховання   в  тому  числі  ті,  які  можна  використати  в  сучасних  умовах, буде  і  далі  призводити  до  збідніння  духовності  народів,  що  проживають  в Україні,  а  відтак  духовної  кризи  суспільства .  Саме  в  цьому  і  криється  практичний  інтерес  до  вивчення  народних  ігор,  забав  та  обрядів .                                                                                                                                                                                                                                                           
    Народні  традиції  фізичного  виховання   протягом  віків  вбирали  в  себе  усі  різноманітні  ідеї,  що  панували  в  різні  епохи, вони  то  консервувалися,  то  перепліталися  з  іностатичними  запозиченнями .  Через  призму  вивчення  та  впровадження  в  життя   народних  традицій  фізичного  виховання  можна  пізнати  історичну  долю  країни   та  духовний  рух  її  народу .  Відродження  національної  свідомості  дітей  та  юнацтва  неможливе  без   дитячого  фольклору .  Ігри  дають  змогу  ознайомлювати  дітей  і  молодь  з  українськими  звичаями  та  обрядами .
     Школа  як  один  з  основних  осередків  виховання  дітей   повинна  своєчасно  і  гнучко  реагувати  на  процеси,  що  відбуваються  в  суспільстві  і  допомагати  сім’ї  та  маленьким  громадянам  країни  краще  пізнати  культуру  своїх  предків,  що  живуть  поруч .
     Серед   народних  ігор,  що  використовуються  на  уроках  фізичної  культури,  особливо  багато  суто  рухових,  у  яких  театралізація  поєднується  із  змагальними  елементами :  бігом  навздогін,   наввипередки,  пошуком,  прориванням  кола .  Ігри  та  забави  є  не  лише  формою  дозвілля,  у  них  поєднується   спритність  та  фізичне  загартування,  вправність  і  кмітливість,  гнучкість  і  винахідливість,  наполегливість  і  витривалість .  Вони  розвивають  пам’ять  та  увагу,  зосередженість,  гартують  волю,  почуття  колективізму   та  взаємодопомогу.  Деякі  рухливі  ігри  та  забави   сформувались  під  впливом  національно-визвольних  воєн   і  є  справжньою  школою  національно-патріотичного  виховання .  Вони  закладають  основи  любові  до  народного  війська – справжніх   захисників  своєї  Батьківщини,  виховують  почуття  патріотизму,  людської  гідності .

“ Хто точніше”

Команди вишикувані в колони по одному (або в шеренги) біля своїх баскетбольних щитів. В руках у перших номерів по баскетбольному м'ячу. За сигналом перші номери кидками по підлозі ведуть м'яч до щита і визначеним способом закидають м'яч у корзину. Після попадання (кількість спроб не обмежена) вони перекидають м'яч другим номерам , а самі повертаються на лівий фланг. Те ж повторяють другі номери і т. д. Виграє команда , яка перша закінчить естафету.
 
“ Баскетбольний слалом ”(для середнього і старшого
віку)

       Склад команди - до 8-10 чоловік. Команди вишикувані за лінією старту, в руках у перших номерів по баскетбольному м'ячу. За сигналом учасник з веденням м'яча (по підлозі) оббігають " вісімкою " вертикальні стійки, які стоять на відстані 1-2 м одна від одної , потім , рухаючись вперед , перекидає м'яч через горизонтальну планку (натягнутий шнур на висоті не більше 3 м), ловить його , б'є об стіну , знову ловить і кидає в кільце. Після попадання (кількість спроб не обмежена) учасник перекидає м'яч назад другому номеру, а сам повертається до своєї команди. другий учасник, спіймавши м'яч, починає виконувати ту ж серію завдань і т. д. Виграє команда, яка перша закінчує естафету.

“ Перепасуй м'яч ” (для середнього і старшого віку)

  Команди вишикувані в кола, відстань між учасниками до 2 м. По середині кола знаходиться капітан команди з волейбольним м'ячем в руках. За сигналом він пасує м'яч першому номеру, який робить пас знову, потім те ж  саме другому і т. д. Якщо учасник впустив м'яч, він мусить підняти його і передати наступному учаснику тільки пасом. Гра закінчується  тоді, коли капітан спіймає м'яч від останнього учасника.


“ М'яч по колу ”
         
      Команди вистроєні в круги, відстань між учасниками до 2-3 м. В руках у капітанів команд по великому надувному м'ячу. За сигналом учасники передають один одному м'яч визначеним способом . Учасник, який впустив м'яч, має сам підняти його, повернутися на місце і продовжувати гру. Передача м'яча через учасника не дозволяється. Виграє команда, яка перша закінчує передачу.

 

“ З ніг в ноги ”


 Команди вишикувані в коло, відстань між учасниками -  1 м , вихідна позиція учасників - упор сидячи , обличчям назовні , у кожного другого гравця по набивному м'ячу. М'яч у першого номера повинен відрізнятися від другого                          (кольором , наклейкою) . За сигналом всі гравці передають м'яч по колу , поки направляючий не дістане свій м'яч. Виграє команда, яка перша закінчує передачу м'ячів.


“ Футбольний слалом ”(для середнього і старшого віку)

Склад команди  -  до 8-10 чоловік. Команди вишикувані за лінією старту, біля ніг перших номерів футбольні м'ячі. За сигналом гравці, ведучи м'яч ногами, виконують наступні завдання : оббігають 4-5 стійок, поставлених в ряд по поперечній лінії на відстані 2-3 кроків один від одного ; кидок м'яча у стіну з наступною зупинкою після відбивання ; обхід навколо вертикальної стійки ; проштовхування м'яча по вузькому коридору із 3-4 бар'єрів у напрямку до стартової лінії. Потім перші номери повертаються до своїх команд на лівий фланг, а другі номери , зупинивши м'ячі , які котяться до них від останнього бар'єру , починають виконувати ті ж завдання і т. д. Виграє команда , яка перша закінчує естафету.

“ Забий гол ! ”


        Склад команди - 8-10 чоловік. Команди вишикувані в колону по одному за 1.5- 2 м від лінії кидка, яка знаходиться на відстані 6-8 м від гандбольних воріт. У воротах стоїть воротар із команди - конкурента. Гравці по черзі виходять вперед і з лінії виконують кидок по воротах гандбольним м'ячем, намагаючись забити гол. Перемагає команда, яка забила більше м'ячів у ворота.


“Каракатиця”


           Команди    вишикувані  в   колони   по  одному.  Направляючий   в  вихідне   положення  -  упор  сидячи  з  зігнутими    ногами  .  По   сигналу  вони   підіймають  таз   і   швидко   пересуваються  в   упорі   на  руках  протилежної  частини ,       розташованій   на  відстані   5-6  м.   вид   стартової   лінії  . Як   тільки   ноги  переступають   фінішну   лінію  , учасники   встають   і  швидко   повертаються   назад  , стаючи  в  кінець    колони  , а   рух  розпочинають  інші  учасники  .   Команда,  яка  перемогла  ,  першою  закінчує   естафету  .


“Хоробрий вперед !”

      Команди вишикувані в колони по одному перед стартовою лінією. На відстані 2-3 м від кожної команди встановлений гімнастичний козел, на якому стоїть асистент і обертає в фронтальній площині перед снарядом шнур з прив'язаним на кінці м'ячем. За сигналом учасники пролізають між ногами козла, намагаючись не доторкнутись до м'яча.  Виграє команда , яка перша закінчує естафету і  має меншу кількість штрафних балів.

 “В  нічному  лісі”

Склад 6-8 чоловік. Команди вишикувані в колони по одному перед стартовою лінією.  На  дистанції   естафети  по  довгій  лінії   встановлено  по  три  стійки  на  відстані  2-3 м  один  від  одного.  По  команді приготуватися направляючі  одягають  на лице  маску з  заклеєними  очима  і  по сигналу  починають  рухатися   оббігають  стійки  і  вертаються  тим  же  способом  назад , передаючи  маску наступному учаснику. Ті, одягнувши  маску, повторюють завдання  і  т.  д.  виграє  та  команда,  яка  першою  закінчила  естафету.

          “З  острівця  на  острівець”

   Команди вишикувані  за  1-2 м  перед  стартовою  лінією. Перед  командами  позначено  “болото ”  -  лінія шириною  до  6-10 м, на  якій  намальовано  кола  діаметром  до  40 см  -  острівці, розташовані  від  “берега  до  берега”  в  шаховому  порядку.  Відстань  між  “острівцями” 80-120 см , яка  залежить  від  віку  учасників. По  сигналу  кожний  з  учасників  по  черзі  долає      “болото   стрибками  по                 “острівцям ”  2  рази  і  стає  в  кінці  своєї  колони. Виграє  команда , яка  першою  з  найменшим  числом заступів  виконала  завдання.

  “Переправа”  з  обручами

Команди  вишикувані  в  колони  по  одному  перед  стартовою  лінією  “на  березі”. У  руках  у  направляючих  по 6-10  гімнастичних  обручів. По  сигналу направляючого  кладуть  на  підлогу  по  обручу  і  стають  в  їхні  круги ,  потім  скоро  повторюють   це  з  другим  обручем , з  третім -  до  фінішної  лінії  протилежного  “берега”.    Дистанція          (ширина  річки  або  “болота” ) - 10-15м . Вслід  за  направляючим  із  обруча  в  обруч  скоро  проходять всі учасники  гри. Останній  гравець  збирає  обручі  за  собою. Виграє  команда ,  яка  перша  закінчила  переправу.

“ Переправа ”  з  дошками

Команди  вишикувані  в  колони  по  одному  перед  стартовою  лінією (“на  березі”), в  руках  у  направляючого  по  дві  невеликі  дошки. По  сигналу  він  кладе  одну  дошку  перед  собою  на  підлогу  і  на  неї  скоро  стають  два, три  або  чотири  чоловіка. Потім  направляючий  кладе  на  підлогу  другу  дошку  і  вся  група  переправляється  на  ній ,  передаючи  першу  дошку  далі. І  так,  по  черзі  перескакуючи  з  дошки  на  дошку,  група  переправляється  через  “річку” (“болото”)  на протилежний  “берег”,  де  учасники  залишаються  за  фінішною  лінією,  а  один  із  гравців  тим  самим  способом  повертається  назад  за  наступною  групою.  Гравцям  не  дозволяється  ставати  ногами  на  підлогу. Учасники,  які  порушили  правила, вибувають  із  гри. Виграє  команда,  яка  першою  і  без  втрат  закінчила  “ переправу”.

 “Переправа”  з  гімнастичними  лавицями

Команди  вишикувані  в  колони  по  одному  перед  стартом  (“на  березі”).В  розпорядженні  кожної  команди  по  дві  гімнастичні  лавиці,  які  стоять  поряд  з  права  чи  з  ліва  від  колони - це  засіб  переправи. По  сигналу  команда  “спускає  на  воду” - висуває  на  площадку  перед  собою лавиці і, скоро  перебираючись  з  лавиці  на  лавицю  по  черзі  пересуваючи  їх  вперед , долає “водяний  бар'єр”  і  шикується  на  протилежному  березі (за                             фінішем ),   затягнувши  обидві  лавиці. Дистанція  для  “переправи” 12-16 м. Гравцям  не  дозволяється  ставати  ногами  на  підлогу. Гравець, який  порушив  ці  правила,  вважається  “втопленим”.  Виграє  та  команда, яка  першою  з  найменшим  числом  втрат  закінчила  переправу.

  “Хто  далі  стрибне?”

Склад  команди — 6-8  чоловік.  Команди    вишикувані  в    шеренги.

Лицем   один    до   одного,  між  ними    дві    стрибкові    лінії.  Перші  номери,   ставши  за   стартовою лінією,  виконують    стрибок

в довжину з  місця  поштовхом двома ногами .   Приземлення фіксується    по   пяткам .    З  цього  місця   виконують   стрибок другі     номери     і    т.  д.     Виграє    команда ,    яка     набрала     по    сумі  довжини  всіх  стрибків  найкращий  результат.

Кенгуру”


Команди   вишикувані    в  колони   по  одному  перед  стартовою лінією,  у  направляючого  між   колінами    зажатий     набивний   мяч      (можна   волейбольний   або    футбольний).    По   сигналу перший  номер  стрибками  на    двох   ногах       пересуваються       до
зазначеного     місця     (дистанція    6-8  м.),   оббігши        контрольну позначку  (мяч,    булаву,   стійку   та  ін.),    стрибками  повертається  назад,     передаючи    м’яч    наступному  учаснику.  Другий  номер  повторює    теж    саме.    При    втраті   м’яча  учасник  повинен  підняти  його  и  продовжити  виконання  завдання  в  тому  ж  початковому  положенні,  а  команді  зараховується  штрафне  очко.  Виграє  команда, яка   першою  закінчить естафету.
                         

“Палиця  під  ногами”


Кожна     команда       вишикувана     в     круг    з     проміжками  один

два  кроки  між  учасниками.  На  підлозі  малюється  круг, всередину  якого  учасники  не  можуть  заходити,  або  кожний  учасник  малює  навколо  стопи  свій  невеликий  кружок.  Діаметри  кругів  команд  мають  бути  одинакові.  В руках  у  перших  номерів  по  гімнастичній  палиці.  За  сигналом  вони  пробігають  по  внутрішній  стороні  своїх кругів,  проносячи  палицю  під  ногами  своїх  учасників,  які підстрибують,  щоб  її  пропустити.  Потім  палиця  передається  другим  номерам,  які  повторюють  теж  саме.  Гравець,  який  пробіг  з  палицею  круг  стає  на  своє  місце.

Виграє  команда,  яка  першою  закінчить  естафету  і не допустить  помилок.


 “Естафети  зі  скакалкою”

   Команди  вишикувані  в  колони  по  одному,  в  руках у направляючих  короткі  скакалки.  За  сигналом  перші  номери  починають  переміщення,  стрибаючи  вказаним  способом  через  скакалку  і  обійшовши  стійку, що  знаходиться на  відстані  6-8 м,  повертаються  назад, передаючи скакалку  другим  номерам.








 

                           


четверг, 19 апреля 2007 г.

СТАТУТ МУЗЕЮ



На допомогу керівнику шкільного музею:
Статут музею
Шкільний музей у своїй діяльності керується Законом України "Про музей та музейну справу”, нормативними документами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України, Положенням про шкільний музей та власним Положенням про музей – статутом.
Статут розробляється на основі чинного законодавства, Статуту закладу освіти, при якому він створюється, Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України, затверджується його засновником (керівником закладу освіти) та погоджується з начальником відділу освіти районної (міської) держадміністрації.
Новостворений музей повинен мати свій юридичний документ, яким він керується у своїй діяльності. Таким документом є Статут музею.
Статут створюється на основі "Положення про шкільний музей” (далі Положення). Положення є своєрідним зразком для створення власного Статуту шкільного музею.
Під час складання Статуту слова в Положенні "…шкільний музей” вилучаються, а замість них вносять назву шкільного музею. Наприклад:
В Положенні написано:
"Шкільний музей є осередком освіти…”
В "Статуті” зазначаємо:
Годилівський етнографічний музей "Бабусина світлиця” є осередком освіти... (і далі по тексту).
В Статут можуть вноситися положення, що не зазначені в головному документі "Положенні про шкільний музей”, але вони мають особливе і специфічне значення для даного музею і не передбачені даним Положенням, разом з тим вони не суперечать чинному законодавству.
Деякі пункти Положення можуть бути взагалі вилучені як такі, що не відповідають діяльності даного музею, наприклад, пункти про порядок присвоєння почесних звань.
Керівникам існуючих музеїв, які проходять перереєстрацію, необхідно ознайомитись з "Положенням про шкільний музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України” та переглянути існуючі власні Статути та Поло­ження, внести ті положення, які відсутні в даних Статутах, або вилучити ті, що не відповідають чинному законодавству. Зразок Статуту наведений в Додатку 3.
Статут шкільного музею затверджується та погоджується печатками та підписами директора (керівника) закладу освіти та начальника відділу освіти районної (міської) державної адміністрації.
Статут шкільного музею складається в трьох примірниках

У процесі організації і роботи шкільного музею важливе значення має творча самодіяльність учнів, яка виявляється в різноманітних формах. Побудувати шкільний музей навіть вузького профілю силами одного предметного гуртка, практично неможливо. Тут потрібні зусилля членів багатьох гуртків, щоб збирати і виготовляти експонати, музейне обладнання. У роботі краєзнавчого музею може взяти участь майже кожен учень, самостійно збираючи краєзнавчий матеріал, передбачений навчальними програмами. Безпосередньо ж у музеї працюють ті, кого ця робота цікавить.
Актив шкільного музею не обмежується якоюсь групою учнів, кількісний склад її може змінюватись в залежності необхідності. Зважаючи на це, виникає потреба створення центру для координації діяльності музейного активу. Таким центром є рада музею, що обирається загальними зборами педколективу або рішенням адміністрації.
Рада музею складається з учнів, педагогів, представників громадськості. Її кількісний склад визначається характером і обсягом роботи музею.
У склад музейної ради входять голова, головний хоронитель фондів – громадський директор музею, його помічники, 4-5 членів. Рада музею обирає голову і розподіляє обов’язки між членами ради, які відповідають за пошукову, фондову, експозиційну, екскурсійно-лекторську роботу тощо.
На своїх засіданнях рада вирішує питання включення до фондів музею пам’яток історії, культури і природи, які надійшли в процесі комплектування; обговорює та затверджує плани роботи; заслуховує звіти про пошукову, дослідницьку, наукову роботу; організовує навчання активу, веде документацію музею (інвентарну книгу, план роботи, книгу обліку проведення екскурсій, уроків, масових заходів, акти прийому та видачі експонатів); вирішує різні питання, пов’язані з діяльністю музею.
З членів музейного активу створюються секції збереження та обліку матеріалів (експонатів і кореспонденції), організації збиральницьких експедицій (пошукові загони), оформлення експозиції, заходів оргмасової роботи (в тому числі і лекторська група).
Серед різноманітних обов’язків членів ради – розробка тематико-експозиційного плану музею та календарного плану роботи.
Музейний актив виконує таку роботу:
-  збирає потрібні матеріали на основі попереднього вивчення літератури та інших джерел за відповідною тематикою;
-  комплектує фонди музею, організовуючи збиральницькі експедиції, налагоджуючи листування та особисті контакти з різними організаціями і особами, встановлюючи зв’язки з іншими школами, відомчими та державними музеями; виготовляє матеріали допоміжного фонду (фото, схеми);
-  вивчає зібраний матеріал, забезпечує фіксацію наукової інформації про нього, облік, юридичне та фактичне збереження;
-  створює пересувні виставки, стаціонарні експозиції, дбає про їх постійне вдосконалення;
-  організовує екскурсії для учнів і дорослого місцевого населення, гостей, інші освітні заходи в експозиції музею або поза його межами з використанням експонатів;
-  готує екскурсоводів, лекторів;
-  допомагає вчителям у використанні музейних матеріалів під час навчального процесу;
-  бере активну участь у виконанні відповідних профілю музею завдань.
Повсякденне педагогічне керівництво роботою музею через раду за дорученням педагогічної ради здійснюють організатор позакласної та позашкільної виховної роботи або окремі педагоги.
На сьогоднішньому етапі діяльності шкільних музеїв спостерігається залучення спонсорів, ветеранів війни і праці, представників сільських чи міських адміністрацій. Це допомагає шкільним музеям вирішувати різні проблеми. Ці особи об’єднуються в так звану опікунську раду.
В "Положенні про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України” зазначено, що методичну та практичну допомогу музею може надавати опікунська рада, яка створюється на добровільних засадах з педагогічних працівників, представників державних музеїв, архівів, спеціалістів різних галузей знань, краєзнавців, ветеранів війни і праці тощо.