Методичні рекомендації щодо формування відносин між сім'єю і позашкільним закладом

Методичні рекомендації щодо формування відносин

між сім'єю і  позашкільним закладом

Спільником сім'ї у розв'язанні важливих задач виховання дитини є вчитель.

Уважаю, що мудрість шкільної і батьківської педагогіки в тому, щоб спільними зусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищої людської радості — безкорисливого творення добра для людей.

Рекомендації щодо вдосконалення роботи в системі родинного виховання

1.    Створення сприятливого психологічного клімату в сім'ї, де виховується дитина.

2.    Організація і проведення спільної роботи в системі

 «вчитель — діти — батьки».

3.    Безпосередня участь батьків, членів педагогічного колективу в навчально-виховному процесі, в медико-профілактичній роботі з учнями. 

 Використовуючи вищезазначені форми роботи, необхідно намагатися розв'язати комплекс завдань. А саме:

•      відверте спілкування дітей із дорослими щодо визначення морально-якісних цінностей дитини;

•      самостійні роздуми дитини над визначеними моральними ідеями;

•      самозбагачення внутрішнього світу дитини під час спілкування;

•      готовність та потреба учня в самовдосконаленні.

Успіх виховання у сім'ї. Від чого він залежить?

Родина — найбільш інтимний колектив, де люди живуть разом, приймають спільні рішення, підтримують одне одного. Успіх виховання залежить від таких чинників:

1.    Сприятливого морального клімату.

2.    Спільної діяльності членів сім'ї, що породжує доброту, людяність, духовність.

3.    Справедливого розподілу обов'язків, взаємодопо­моги та підтримки.

4.    Спільного життєвого світогляду.

5.    Оптимістичного настрою в сім'ї.

6.    Особистого прикладу батьків — головного методу сімейного виховання (наслідування досвіду).

7.    Шанування членів родини: поваги до старших, навчання спілкування, розвитку власних моральних цінностей, адаптації.

8.    Бережливого ставлення до природи.

9.    Активної участі дітей у сімейному житті.

10.Стилю виховання (прагнення до демократичного).

11.Відсутності насилля.

12.Збереження добрих традицій та звичаїв. У них засвоюється культура сім'ї, повага до старших любов до молодших, такт.

13.Відбору телепередач.

14.Підготовки до майбутнього сімейного життя.

Виховний ідеал української сім'ї

Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім'ї і праці, особливостях засвоєння, збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обов'язків, прав і свобод українського народу.

В сучасних умовах на виховний ідеал мають орієнтуватися державна політика, школа, сім'я, суспільство. Він творився віками і за традицією сьогодні має переходити від старших поколінь до молодших, що його доповнять і вдосконалять.

Українська сім'я має культивувати такі якості і особли­вості характеру людини, як:

•      повага і відданість своїм батькам, готовність до взаємодопомоги;

•      шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

•      сформованість національної свідомості, любов до рідної землі і народу, відданість Україні;

•      розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

•      сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою, яка є основою національної культури;

•      шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяють Україну;

•      усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;

•      усебічний і гармонійний розвиток особистості;

•      висока духовна культура особистості, сформований світогляд, розуміння законів розвитку природи, суспільства;

•      дотримання принципів загальнолюдської і народної моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля;

•      повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров'я, фізична досконалість;

•      повага до Конституції, законодавства України, державної символіки; усвідомлення громадянської відповідальності за дотримання основ державного права, трудового, громадянського, сімейного зако­нодавства;

висока художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;

•      екологічна культура, гармонія відносин з природою;

•      спроможність розвивати пізнавальну активність і культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;

•      уміння міжособистісного спілкування, культура спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримка, чесність і порядність в особистій поведінці і відносинах з іншими.

Головні виховні засоби народної педагогіки

Головні виховні засоби народної педагогіки

1.    Виховання у сім'ї (поведінка, вчинки батьків, мова, праця). Колисанки матері — це перші уроки, що знайомлять з побутовими речами і моральними цінностями.

2.    Шанування батьків. Союз чоловіка і жінки, вихо­вання ними дітей.

3.    Спільна праця.

4.    Любов до природи, її краси, цінування її користі для людини.

5.    Фольклор — прислів'я і приказки, створені практичним досвідом. Вони прославляють працелюбність, сміливість, скромність, кмітливість, розсудливість, розум, вірність. Воюють проти ледачих, пихатих, скупих, брехливих, базік. Велике виховне значення мають прислів'я про працю, правдивість, сміливість, повагу до батьків, про доброту, вміння вчитися на своїх помилках про людські вади, любов до рідного краю, історичного минулого тощо.

6.    Мистецтво

7.    Народні звичаї (свята, обряди, традиції,, збереження і відновлення традицій).

8.    Ремесла і промисли.

9.    Вірування.

В основі української родинної педагогіки й психології завжди чітко вирізнялися її ідеали, суттю своєю вкоріненні в глибини життя народу, його свідомості, праці і творчої діяльності.

Споконвіку для нашого народу найвищими і святими були ідеали сім'ї як першооснови життя людини, своєрідної фортеці, яка забезпечує розвиток і захист найкращих якостей особистості; праці як найповнішої форми вияву творчих здібностей і можливостей людини, джерела достатку й радості, забезпечення повноцінного життя родини; духовності і гуманного ставлення до навколишнього середовища та людей; громадянства як відчуття особистої належності до рідної землі, держави, сім'ї, роду, способів життя, традицій і звичаїв, відповідальності за їх збереження, розвиток і примноження. На цих засадах і мають відроджуватися українська сім'я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і суспільних відносин. Метою їх є: вчити дітей усвідомлювати значимість сім'ї в житті людини; формувати у них культуру почуттів; виховувати шанобливе ставлення до членів родини, відповідальність за свої вчинки, чуйність, любов і повагу до близьких людей; плекати доброту, людяність, бажання наслідувати кращі зразки поведінки членів сім'ї.

Основним  завданням керівника гуртка є підвищення педагогічної культури батьків. Як правило, виділяють три рівні педагогічної культури батьків.

1. Високий рівень. Батьки, що володіють цим рівнем, мають глибокі і свідомі знання в рамках сімейного виховання, високий ступінь сформованості основних виховних умінь і навичок. Систематично займаються вихованням дітей, ураховуючи їх вік та індивідуальні властивості. Підтримують постійний зв'язок зі шко­лою, виконують громадські доручення.

2. Середній рівень. Такі батьки загалом мають деякий мінімум знань у рамках педагогіки, але вони недостатньо осмислені. Ці батьки не мають чіткого уявлення про мету, засоби, методи та прийоми виховання, не завжди вміють застосовувати свої знання на практиці, їхні виховні вміння і навички потребують подальшого розвитку. Батьки цієї групи загалом відвідують заняття батьківського всеобучу, сприймають зауваження вчителів, адже самі зрідка проявляють активність у суспільних справах класу й школи, частіше вони виконують разові доручення. Такі батьки використовують досвід виховання, що отримали в родині, елементи народної педагогіки. За допомогою з боку школи батьки цієї групи задовільно виховують своїх дітей.

3. Низький рівень. Такі батьки відрізняються частковою чи повною відсутністю знань з питань сімейного виховання, байдужим ставленням до своїх дітей і своїх виховних функцій. Вони байдужі до навчання і виховання дітей, їхньої поведінки. Вони не вміють раціонально організувати життя і діяльність дітей, не вміють розв'язати конфліктні ситуації, що виникають у сім'ї. Це призводить до неправильного обирання методів впливу на дітей. Ця група батьків часто відноситься до групи ризику (зустрічаються сварки, вживання алкоголю, жорстокість, нерозумна любов до дітей). Такі сім'ї звичайно потребують особливої уваги та підвищення педагогічної культури.

Підвищення педагогічної культури батьків — є стрижень їх педагогічної освіти. Вивчивши виховні можливості батьків свого класу, я визначила для себе головні напрями підвищення педагогічної культури батьків:

•       психолого-педагогічна освіта, яка озброює батьків науковими знаннями про сутність виховання, його особливості і закономірності;

•       звернення до скарбниці народної педагогіки; вивчення народно-педагогічних поглядів на сім'ю, родинне виховання.

Форми батьківської психолого-педагогічної освіти: батьківські збори, бесіди, зустрічі «за круглим столом», конференції з досвіду сімейного виховання, активні семінари-практикуми, психоіграми, рольові ігри, творчі дискусії, диспути, аукціони ідей родинної педагогіки.

Необхідним у своїй роботі вважаю індивідуальне спілкування з батьками: консультації, бесіди, залучення до шкільного самоврядування, участь у питаннях організації шкільного життя.

Сім'ям, що мають високий рівень виховних можливостей, пропоную впливати на сім'ї із середнім та низьким рівнем такими засобами, як: вивчення досвіду, обмін досвідом, розповсюдження досвіду; залучення до співробітництва з класом, школою; використання індивідуальних можливостей дітей; допомогу вчителю в організації нетрадиційних форм роботи з батьками. Крім цього, організую роботу родинного клубу.

Планування роботи керівника гуртка  з батьками. Батьківський всеобуч

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу — це відповідальне завдання педагога.

Керівнику гуртка необіхідно тас спланувати роботу, щоб проводити  систематично батьківські збори;здійснювати педагогічне керівництво діяльністю батьківського комітету; сприяти  психолого-педагогічній освіті батьків;  проводити індивідувальну роботу з батьками. Необхідним є залучення  батьків до участі у  колективних творчих справах. 

Орієнтовна тематика батьківських зборів

Організація навчання, праці і змістовного дозвілля школяра вдома.

Національна доктрина про розвиток особистості дитини.

Виховний потенціал сучасної сім'ї.

Не запізніться з добротою! (Основи моральності,

доброти і милосердя народжуються в родині.)

•       Роль сімейних традицій у вихованні дітей. Здоров'я і фізичний розвиток молодших школярів.

•       Роль сім'ї у вихованні працелюбності дитини. Інтереси молодшого школяра, особливості розвитку його волі і характеру.

Напрями і тематика психолого-педагогічної освіти батьків

1.    Оформлення інформаційно-педагогічного куточка для батьків.

2.    Консультація «Як формується особистість  школяра».

3.    Консультація «Як допомагати дитині у навчанні».

4.    Аукціон ідей «Дозвілля сім'ї».

5.    Презентація матеріалів, журналів, газет про родин­не виховання.

6.    «Школа для батьків». Тема: «Як розвити творчу уяву дитини».

7.    Виставка педагогічної літератури «Сімейна педагогіка».

8.    Рольова гра «Ранок у вашому домі» (психологія спілкування).

9.    Батьківський «консиліум» для учнів, які потребують особливого педагогічного контролю.

10.Робота консультпункту «Запитуєте — відповідаємо...».

11.Творче обговорення «Давайте порадимось!». Проблема: як організувати дозвілля та оздоровлення дитини під час канікул.

12.Бесіда «Моя сім'я — чудове місце для життя».

13.Творча справа «Сімейний вечір».

14.Поради батькам «важких» учнів.

15.Бесіда «Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей».

16.Поради батькам «Один день без нотацій».

17.Бесіда «Причини невстигання ваших дітей».

18.Години спілкування «Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі одна».

19.Родинні свята «Найріднішим у світі», «Шануй батька й неньку і школу рідненьку», «Ніжність голубина — ненька єдина».

20.Ранок «Чомучки».

Нетрадиційні форми спілкування з батьками

Недарма в народі кажуть: «Без сім'ї немає щастя на землі». Тому й повинні вчителі, об'єднавшись з батьками, родинами, дбати про виховання юних громадян, які житимуть, продовживши нашу справу у вільній, незалежній, квітучій Україні.

•      Азбука родинного виховання — обговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сім'ях, виступи спеціалістів (лікарів, юристів, психологів, надання батькам індивідуальної допомоги.

•      Актуальне інтерв'ю — висвітлюються різні проблеми, шляхи подолання перешкод у сімейному вихованні.

•      Альбом-естафета — «Як ми відпочиваємо» — досвід організації відпочинку в родині.

•      Аукціон ідей родинної педагогіки. Батьківський ринг — взаємонавчання, взаємозба­гачення членів родини, розв'язання педагогічних ситуацій.

Батьківська школа — організується у формі клубу, передбачається проведення диспутів ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесід, підбір літератури, надання практичної допомоги. Вечір великої родини — участь беруть батьки, шко­лярі, педагоги; організація відпочинку, ігри, виста­ви театру тощо.

•      День добрих справ — спільна трудова діяльність батьків і дітей.

•      Дерево родоводу — зустрічі поколінь, роздуми над проблемою виховання, звернення до джерел народної педагогіки.

•      Дискусійний клуб — обговорення проблем вихо­вання школярів.

•      Дні здоров'я — у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання.

•      Екскурсійна робота — спільні виїзди з родиною з метою вивчення рідного краю.

Клуб «Сімейні традиції».

Народна світлиця — звернення до народних традицій, формування особистості школяра через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей і педагогів.

Педагогічний десант — виступи педагогів з актуальних проблем виховання на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок.

•      Родинний міст — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.

•      Сімейна скринька — добірка матеріалів з досвіду родинного виховання.

•      Сімейні свята в класі «За круглим столом» — започатковують їх педагоги, об'єднуючи сім'ї для спільного проведення днів народження дітей, календарних і народних свят.

•        У сімейному колі — анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, психологами, юристами.

Як успішно провести зустріч з батьками

Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, слід використовувати нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропонувати батькам відрекомендуватись, називаючи своє повне ім'я та пригадуючи, як їх називали в дитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили з дому. Заохочувати батьків до активного обговорення. Батьки повинні почуватися вільно під час обміну думками.

•    Проводити зустрічі з батьками в затишному зручному приміщенні.

•    Надсилати батькам запрошення і звертатись персонально до кожного.

Розповідаючи про життя класу, використовувати фотографії, магнітофонні записи учнів свого класу, відеоматеріали.

Завжди передбачати час для того, щоб родини могли порозмовляти між собою.

•    Доповідь робити короткою. У дорослих невелика тривалість концентрації уваги після робочого дня. Враховувати інтереси та потреби родини у виборі тематики зустрічі.

Обов'язково включати до свого виступу розважальні ігрові моменти.

Залучати батьків до інформації заздалегідь, заслуховувати індивідуальні звіти.

•    Вчити цінувати сімейне життя.