Мета : розвивати у молоді інтерес до вивчення потенційних туристсько-рекреаційних можливостей Воловеччини ; залучити їх до дослідницької та пошукової роботи по вивченню флори та фауни, краєзнавства та історії району; виховувати патріотичні почуття та гордість за свій край.
Реквізит
§ Карти Закарпаття та Воловецького району.
§ Цифри для пріоритетного права давати відповідь.
§ Кольорові картки для жеребкування.
§ Комп’ютер та мультимедійний проектор.
§ Диски з фотоматеріалами , що будуть використані у запитаннях.
§ Фоторепортаж з панорамами найбільш відомих і красивих місць району.
Учасники: члени клубу , ведучий, журі, глядачі.
Попереднє завдання: Провести підготовку учасників брейн-рингу з теми “Флора та фауна Карпат”, “Мікротопоніми Воловецького району” “Легенди та перекази про назви населених пунктів, урочищ”, використовуючи додатковий матеріал з різних джерел.
Звучить музика .
Ведучий. Добрий день, шановні друзі!
Сьогодні у нашому клубі проходить цікава гра ”Моя Воловеччина”.
Будь-яка географічна назва історично являється пам’ятником культури кожного народу. Проходять століття, події, помирають люди, та пам’ять про них залишається в їх справах, спогадах, в тому числі і в топонімах – назвах населених пунктів, вулиць, гір, полів, урочищ. Кожен географічний об’єкт: річка, гора, рівнина, населений пункт і т.д. має свою назву, присвоєну йому людиною. Безіменних об’єктів дедалі менше в міру того, як людство пізнає їх. Ось, наприклад, всім відомо, що назва нашого райцентру Воловець походить від потічка, який тут протікає – Волівчика. А потічок, в свою чергу, названий так тому, що в ньому селяни напували волів. Ось як все просто... і цікаво. Але крім географічних назв, наші гори багаті на флору і фауну. Всі, хто хоч раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі знайдеться такий край, який би міг порівнятися з ним за кількістю і якістю озеленення території. Тож давайте ми з вами полинемо у вир географічних назв нашого району, згадаємо легенди, приказки, назвемо заповідні місця Воловеччини та рідкісні види рослин. На сцену для жеребкування запрошуються капітани команд. Ігрові пари визначаються по збігові кольорів карток жеребкування.
(За результатами жеребкування учасники гри запрошуються на сцену).
Ведучий. Оголошуємо І тур гри .
Перше питання. Дайте, будь ласка, тлумачення назви селища Жденієво і історію його виникнення. Почали. ( Після відповіді ведучий доповнює тлумачення, якщо воно є неповним, а журі виставляє відповідні бали командам.).
Ведучий.
Друге питання.
Увага на екран.
На екрані ви бачите з капличку між двома липами, а над нею хрест).
Скажіть, будь ласка, що за об’єкт зображено на екрані?
Третє питання.
Де знаходиться ця капличка? Назвіть урочище.
Четверте питання.
Якій даті приурочений цей пам’ятник?
П’яте питання.
Назвіть походження назв населених пунктів, між якими збудовано цю капличку. Зробіть коротеньку розповідь про ці населені пункти.
Шосте питання.
Назвіть версії походження села Латірка.
Сьоме питання.
Звідки бере початок річка Латориця?
Восьме питання.
Звідки походить назва річки?
Дев’яте питання.
Всі ви знаєте, що багато населених пунктів одержали свою назву від виду діяльності, якою займалися його мешканці. Назвіть населений пункт Воловеччини, який названо від господарської діяльності людини.
(команди відповідають, журі виводить бали, а ведучий оголошує результати 1 туру).
Ведучий. Оголошуємо ІІ тур нашої гри.
Перше питання.
Всі ми знаємо, що наші предки здавна цінували воду. Та найбільше славиться наша срібна земля мінеральними джерелами. Назвіть скільки мінеральних джерел є у нашому районі.
Друге питання.
Де розташовані ці мінеральні джерела.
Третє питання.
Розкажіть легенди або перекази про походження назв населених пунктів та урочищ, де розташовані ці мінеральні джерела.
Четверте питання.
Назвіть старовинну назву с.Лази.
П’яте питання.
Звідки походить назва с.Лази і що означає в перекладі на українську мову.
Шосте питання.
Розкажіть легенду про заснування с.Буковець.
Сьоме питання.
Назвіть назви всіх річок і потічків, які протікають по території району.
(Журі підводить підсумки 11 туру.
Поки журі підводять підсумки, звучить пісня.
Ведучий. А зараз ІІІ тур нашого Рейн-рингу.
Перше питання
Як називається пам”ятка природи, яка знаходиться на території нашого району?
Друге запитання.
Де у нашому районі знаходиться(проростає у дикому вигляді) релікт третинного періоду дуб скельний?
Третє питання
Скільки видів вищих рослин нараховується на Закарпатті?
Четверте запитання.
Назвіть рослини, жителі нашого району, занесені до Червоної Книги?
П”яте запитання.
Скажіть, яка протяжність Закарпатського Туристичного Шляху ? А його протяжність в межах нашого району?
Шосте питання.
Назвіть перевали та гори нашого району.
Сьоме питання.
Де знаходиться пам”ятник січовим стрільцям
Ведучий. А зараз, шановні друзі, Фінальна гра!
Перше питання.
Звідки походить назва річки Вича, де вона бере початок і в яку річку впадає?
Друге питання.
Як утворилось невеличке озеро в урочищі СТІВ та МУТВИЦЯ на околиці села В.Ворота, і яка його назва за народними переказами?
Третє питання.
Від якого дерева (релікт третинного періоду) що росте високо в горах , а в нашому районі на горі Високий камінь, походить назва великої річки на Закарпатті?
Четверте питання.
Які ви знаєте найвищі вершини Карпатських гір, що знаходяться на території нашого району?
(Журі підводить підсумки і переможці нагороджуються призами).
Ведучий. Шановні друзі! Ми з вами сьогодні переконалися, що всі ми повинні добре знати свій рідний край, його географію, історію, цінувати і оберігати його історичні та природні пам’ятки, адже тільки той стане справжнім громадянином нашої держави, який ніколи не забуде свого роду, свого отчого краю.
Використана література.
Історія міст і сіл Української РСР.Закарпатська обл..К:Головна редакція укр..рад.енциклопедії АНУРСР.
Назви сіл Воловецького району в легендах та переказах .Альбом, Воловецька районна бібліотека для дорослих. Краєзнавчий музей.
Матеріали “Мікротопоніми України” .Зб. легенд та переказів. Воловецький ЦПРДТ.
Підготувала методист ЦПРДТ Марія Рудейчук
Відповіді
1 тур.
1 питання.Походження назви селища Жденієво та його історія.
Легенда про походження назви села Жденієво.
За переказами людей, страшна біда прийшла на одне поселення. Дике, жорстоке плем”я зненацька напало на людей. Всі хто тільки міг тримати зброю в руках пішли на боротьбу з ворогом. Але все було даремно, бо ворогів була сила –силенна. Багато мирних жителів полягло в нерівному бою. А ті кому вдалося уціліти зібрали свої пожитки і подалися світ за очі. Єдиною їхньою надією і порятунком були гори, які виднілися вдалині. Щоб зручніше йти і збити ворога зі сліду втікачі поділилися на невеличкі групки, по 3-4 сім”ї. Женько, Качало, Міньо і Гицньо були добрими сусідами і тому вирішили іти разом.
Всьди були ліси і тільки ледь помітні стежки, що протоптали їх дикі звірі служили їм орієнтиром. Люди і тварини були дуже змучені , адже йшли не день і не два.
На землю опускалися сутінки. Потрібно було шукати місце на нічніг. Невеличка полянка біля річкмздавалася людям зручним місцем для відпочинку. Скоро запалахкотіла ватра, а навколо неї спали зморені люди. Прокинулись від вранішньої прохолоди- все навкруги було вкрите густим туманом. А коли піднялося сонце – то втікачі побачили прекрасний смерековий ліс. Буйне різнотрав”я зеленим килимом розстелилось під шатром лісу.Защебетали пташечки, випліскувала риба у прозорій воді. Люди були зачаровані побаченим і тоді Женько сказав:
-Яхочу щоб ми залишились жити тут. Кращого місця я ще не бачив.
Його підтримали інші втікачі.
Пройшдл небагато часу і на цій чудовій галявині виросли чудові чотири будинки.
Швидко плине час і тільки пам”ять людська зберігає імена перших переселенців чудового верховинського села, яке було назване в честь першого із них – Жденька, яке з часом асимілювалось в Жденієво. А невеличка річечка, яка впадає в районі с.Під полоззя в Латорицю – називається також Жденівкою.
Один з перших поселенців Качало заготовляв ліс і спускав дерева пологим спуском. Це було найзручніше місце для спуску деревини. З тих пір цей кінець села називають Кочилово.
Село Жденієво знаходиться на березі р.Жденівки, в 12 км. від районного центру.Жденієво у письмових джерелах згадується в 17 ст. Воно тоді належало до Чинадіївської домінії і було власністю сім”ї Бручиничів. В селі мешкало кілька вільних сімей і 11 сімей кріпаків. За народними переказами, першими поселенцями Жденієва були кріпаки – втікачі з території Львівської області. Вони оселилися спочатку в тій частині села, яка тепер носить назву Котельниця, а згодом почали заселяти долину річки Жденіїївки. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. Село з 1728 року стало власністю австрійських магнатів Шенборнів і було підпорядковано нижньоверецькій економії. Граф Шенборн відкрив у селі лісову управу. , збудував кілька кам’яних будівель, в тому числі двоповерховий будинок на зразок замку. У Жденієві до цього часу збереглися два будинки, споруджені у 18 ст., в яких жив службовець домінії, який разом з лісовою охороною, що служила в лісовій управі доглядав за веденням лісового господарства, збирав податки з населення, дбав про виконання панщинних робіт. В 1840-1843 рр. У селі почав працювати невеличкий лісопильний завод, а з 1889 року – велика парова лісопильня. Деревообробне підприємство було обладнане передовою на той час технікою. Машини для виробництва фанери були завезені з Австрії. На заводі крім місцевих робітників працювали і німецькі колоністи з Австрії. В 1849 р. в Жденієві було скасовано панщину і селяни і в той день, коли їм офіційно було повідомлено про те що вони вільні, вони порозходились по навколишніх горах, запалили навколо села великі вогнища на яких спалювали знаряддя праці, яким працювали на панщині.
Щодо розвитку освіти у селі, то початкова школа була відкрита у 1830 році. Навчання велось угорською мовою три дні на тиждень. Визначний краєзнавець Теодор Легоцький у своїх дослідженнях так згадує Жденієво. У селі в 1891 році було 37 дворів, в яких проживало 271 чол.Щодо їхнього господарства, то селяни мали 266 голів ВРХ, 53 вівці, 73 свині, 12 вуликів. Від німецько-фашистських окупантів село було визволено 19 жовтня 1944 року.
Легенди записав Білак Василь Васильович, 1929 р.н., в минулому вчитель історії Жденіївської ЗОШ.
2-5 питання.
На фотографії зображено історичний пам”ячник 18 ст., присвячений скасуванню панщини 1848 року. Знаходиться між населеними пунктами – В.Ворота – Н.Ворота.
Урочище, в якому збудовано капличку називається Славки.
В.Ворота – до 1946 року мало назву Вишні Верецькі. Перша письмова згадка в історичних документах відноситься до 1430 року. Назва населеного пункту походить від географічного розміщення села, тобто, це ворота у Карпати.
Н.Ворота – до 1945 року – Нижні Верецькі. Назву села пов’язують з місцевістю серед гір, яка називалася веретками. Перша письмова згадка про село відноситься до 12 ст. В 9-12 ст. Через Нижні Верецькі і Верецький перевал , який здавна називався Руськими Воротами, підтримувались зв’язки з Київською Руссю. Тут проходив один із торгівельних шляхів. В 1241 році через Н.Верецькі пройшли орди хана Батия. На околиці села відбулася битва, яка на довгий час затримала орду від походу Угорщину. За це все село було повністю пограбоване і спалене.
В 1732 році граф Шенборн надав Нижнім Верецьким статус містечка, за яким вона мало право проводити ярмарки, які проводилися там аж до 1945 року. Ярмарки дозволялось проводити тільки 4 містам на Закарпатті. Це містечко мало поштову станцію, пошту з якої доставляли кіньми в столицю Австрії Відень за 12 днів.
На початок 19 ст. Н.Верецькі перетворилось на досить великий населений пункт на Верховині. Згідно перепису 1816 року тут нараховувалось 98 дворів, в яких проживало 136 селянських сімей., 6 державних службовців, 1 ремісник, і 6 службовців домінії.
Від окупантів село було звільнено 7 жовтня 1944 року.
6-8 питання.
Версії походження с. Латірка.
Перша легенда. Назва села походить від прізвища першого пана, який поселився між людьми. Спочатку з своєю дружиною Терезою жив тихо, а потім відкрив корчму і споював горян, а за борги забирав їхні клаптики землі. Скоро всі кращі землі належали панові Латку. Тут він звів велике помешкання, яке люди назвали Латіркою. Звідси походить назва села, адже після смерті пана люди почали навколо цього помістя зводити свої оселі.
Друга версія.
Вузькою стежкою йшли двоє подорожніх. Вони були дуже стомлені і не побачили стрімкого урвища, яке було попереду. Перший подорожній ступив крок і полетів у провалля. Він вже подумки почав прощатися із цим світом, але Богу було не угодно забрати його тепер і він почув голос: ”Тримайся лати”. Подорожній зразу вхопився за велику галузку, і його товариш витяг його наверх. Тут і люди підійшли. Подорожні запитали як називається їхнє село, але люди сказали що їхнє поселення немає назви. Тоді подорожній попросив їх назвати це поселення Латкою в честь його спасіння. Пройшов час і слово видозмінилось в Латірку.
Річка Латориця також бере початок високо в горах, під Латірським перевалом. Назву річка отримала від назви поселення Латірки, звідки бере вона початок.
9 питання.
Населений пункт Скотарське . Назва села походить від того, що пастухи випасали худобу в долинах біля красивих гірських струмочків. Трави було так багато, що тварини не могли всю випасти за ціле літо. Тому пастухи заготовляли суху траву на зиму. Спочатку збудували теплі зимівники, а згодом почали будувати невеличкі хати. Так виникло поселення, яке назвали Скотарське.
11 тур.
1-3 питання.
Мінеральні джерела у нашому районі знаходяться в таких селах та урочищах
Урочище Занька – 3 га., с.Лази - 0,5 га., с.Латірка – 0,5 га, Під полоззя – 0,5 га., с.Скотарське – 0,5 га..
У с.Лази урочище де знайдено джерела мінеральної води називається Корна .
Це урочище належало селянину на прізвище Корнаш, звідти походить і назва урочища.
4 - 5 питання.
Перша назва с.Лази - Тимшор, що в перекладі з румунської на українську мову – пасовище. Перша згадка про село відноситься до 1600 року. Кочові племена румун переганяли стада худоби та отари овець. Вони облюбували собі місце у підніжжі Бескидів , де було дуже багато трави та дичини в лісах. Тут вони вирішили залишитись і назвали цю місцевість Тимшор – пасовище.
6 питання.
Походження назви с.Буковець.
Народні перекази свідчать, що назва населеного пункту походить від того, що місцевість, де розташоване село ,густо змережана буковими лісами.
7 питання.
На території району протікає річка Латориця. До неї впадають річки Вича ( У Вичу впадає потічок Волівчик, ), Славка (В.Ворота у яку впадає потічок Лазівка), Жденіївка.
ІІІ тур.
1. Перше питання
Ландшафтна пам”ятка природи- гора “Високий Камінь” с.Підполоззя
Друге запитання.
релікт третинного періоду дуб скельний росте в урочищі Оса.
Третє питання
Більше як 2000 тис.
Четверте запитання.
Арніка, пізньоцвіт осінній
П”яте запитання.
380 км., в межаз району – 60 км.
Шосте питання.
Верецький, руський Путь, Воловецкий(Минчіл).
Сьоме питання.
На горі Тетаревиця(біля Верецького перевалу)
Фінальна гра.
1 питання.
Звідки походить назва річки Вича?
Річка Вича бере початок в с. Скотарське. У неї впадають три красені-потоки між селами Скотарське, талам аш та Гукливий. Ця місцевість з давніх –давен називалася Меживичками, а згодом –Вичка – Вича. Звідси і назва річки.
2 питання.
Як утворилось озеро в урвищі Стів та Мутвиця?
Це озеро, за народними переказами , утворилось на землях с.В.Ворота на Великдень. Існує переказ, що на Великдень слуга пана орав свою землю, бо в інші дні працював на пана тай волів своїх не мав. От пан дозволив йому взяти волів на Великдень. Але коли почав він орати приповідаючи – Гей, волики, гей, завтра буде великий день - земля розступилася і слуга разом з волами і плугом провалився під землю. А на цьому місці утворилось невеличке озеро, яке люди назвали Свиридовим, бо слугу того звали Свирид.
Кажуть що кожного Великодня з –під землі доноситься стогін того орача.
3 питання.
Від якого дерева, що росте високо в горах(гора Високий камінь) походить назва великої річки на Закарпатті?
Це – Тис ягідний. Росте в дикому стані на г.Великий Верх Підполоззянського лісництва. Культивований у заказнику Росішний (Н.Воловецьке лісництво, ст..Оса). Назва річки Тиса походить від назви дерева – Тис. Це дерево довгожитель. Його він понад сто тисяч років у нас, а взагалі вік цього дерева 200 тис. років. Колись це дерево росло всюди в Європейській частині , але його майже знищили із-за його міцності і цінності деревини. Тис ягідний занесений до Червоної книги.
4 питання.
Які вершини гір є в районі?
Це Пікуй, Остра, Великий Верх, Темнатик, Плай.
Підготувала методист ЦПРДТ Марія Рудейчук
Комментариев нет:
Отправить комментарий